Вітер в степу розвиває сорочку.
Ти стоїш, не вірячи, мовчки.
За спиною срібна шабля блищить
В синім небі білий голуб летить.
Вкотре настав злий, темний час,
Ніхто не врятує дім, окрім нас.
Забили литаври, час йти до бою
За родину, Батьківщину і волю.

Батьківська земля – наш оберіг,
Волі крила закриють від бід.
Ніхто не загарбає рідних доріг,
Від зла і болю не лишиться слід.

Синєє небо світить зорями,
В серці слова, сказані матерями.
Батьківська любов у серці живе,
Все не постійне, а це не спливе.
Хмари впустили промінчики сонця,
Вдома чекають рідні коло віконця.
Б’є серце груди, час йти до бою,
Щоб не зосталось життя за імлою.