Фальшива незграбність
Всіх вабить вороже
Ідеальною зброєю
Бути не зможе
Передаси їй все листя
Засохле зв’язком
Пройденим страхом
Минувшим з часом
Відсутність фільмовки
Починає втішати
Більше не зможемо все пригадати
Фальшива незграбність
Вкотре спіткнеться
По третьому колу
Та шлях не зіб’ється
Пора – зима,
Місяця лютого,
Дня раннього четверга.
З вікна бачу,
Як у бік міського аеропорта,
З неба впало не сонце,
А ракета з кривавого кремля,
Котру запустили гидотні москалі.
Ніби й така далека відстань,
І такий великий шлях,
А хвилин зо десять,
І вже помітно сяйво,
Та страшного вогню,
А не доброго сонця.
Бачу із свого віконця,
Як до того пекельного вогню,
Їдуть пожежні автівки.
У новинах кажуть,
Що на Київ женуть,
зетівські танки й броньовики…
У душі море горя, розпачу й страху,
Бо розпочалось все раптово,
Та перетворилось у страшну війну.
Але краще бути,
У клятій війні та страшному вогні,
Аніж з мерзотним кацапом
У рідному домі на своїй землі.
Складаю словами свій шлях до зірок
А краще на зустріч ніж навздогін крок
Життя то найважчий у світі урок
Веде мене хід моїх тихих думок
А наче сьогодні а ніби вже вчора
Я бігав маленьким під небом суворим
Залишили спомин дитячі роки
Колись як і всі я відійду в віки
Написане мною не просто слова
Життя хоч не легке та є в нім дива
За літом приходить холодна пора
А я за словами піду на жнива
Columna ignis in Mundo Mortuorum
Ex ea Splendens Phoenix
Iter ingreditur
Volat Lucens Phoenix
Viam Umbris Illuminat
Mundum Mortuorum Lumine Implet
In totum Mundum Mortuorum clamore potenti proclamat:
“Ite in viam, nigrae albaeque Umbrae!
Ego Viam vobis in Nocte Tenebrosa Illumino.
Procedite, Umbrae carissimae,
Ad Solem Mundi, Ra.
Post me, Umbrae carissimae, ad Solem, ad Lucem!
Transformate Corda vestra in Crystallum Lucis,
In quo Lux multis Coloribus fulgebit.
Procedite, Umbrae carissimae, post me ad Solem, ad Ra!
Procedite, Umbrae carissimae, ad Lucem in Mundo Mortuorum!
Procedite, Umbrae, vester Finis est Crystallum Lucis.
Vestra Via est Transformatio Cordis.
Procedite! Procedite! Procedite!
Nigrae Albaeque Umbrae carissimae, post me ad Lucem!”
Volat Splendens Phoenix in Mundo Mortuorum,
Omnibus viam Lumine Implet et Illuminat.
Apollo
***
Столб огня в Мире Мертвых
Из него Сияющий Феникс
В путь отправляется
Летит Сияет Феникс
Путь Теням Осветляет
Мир Мертвых Светом Наполняет
На весь Мир Мертвых его крик громо властный:
“Идите в путь чёрно-белые тени
Я Путь вам в Тьме Ночной Осветляю
Вперёд милые Сердцу Тени
К Солнцу Мира Ra
За мной Милые Тени к Солнцу к Свету
Преобразите свои Сердца в Кристал Света в нем будет Свет многими Цветами Сиять
Вперёд милые тени за мной к Солнцу к Ra
Вперёд милые тени к Свету в Мире Мертвых
Вперёд Тени ваша Цель Кристал Света
Ваш Путь преображение Сердца
Вперёд! Вперёд! Вперёд!
Милые Чёрно-Белые Тени за Мной к Свету!”
Летит Сияющий Феникс в Мире Мертвых
Всем дорогу Осветляет Светом Наполняет
Аполлонъ
Вирок... Скільки значень
Но зараз піде мова про дитячий вирок,
Вирок який ставлять лікарі,
Він не зможе писати ,
Він не зможе ходити,
Він не зможе думати як ВСІ,
Він не зможе...
А я вам скажу зможе,
Чому? Скажете а тому що я зміг,
І інші зможуть,
Сказали що не зможу писати правую рукою,
А знаєте що пройшов час і писати нею я зміг,
Ходити також зміг,
Так пришлось іти на операцію було страхно і боляче але зміг,
Думати також зміг цей текст я з написав,
Цей текст ЦЕ КРИК ДУШІ Для всіх батьків,
Не ставте на дитині ШТАМП ВІН НЕ ЗМОЖЕ,
Шлях цей спільний для всієї сім'ї пройти разом треба шлях цей,
Допомагайте дитині кожен день,
Знайдіть підхід,
Знайдіть те що знайти потрібно,
Нехай дитина ЖИВЕ а не в муках час проводить,
Допомажаєте дитині допоможете собі,
Що втрачено було,
Якщо Ти Заклиймована дитина,
Знай право на ЖИТТЯ в тебе є,
Воно є в кожного,
Допомоги іншим це побачити в тобі,
Якщо стежка заросла знайди для себе інший шлях,
Но знай ти в змозі допомогти навкруги себе,
І в ТЕБЕ є право ЖИТИ,
ЗНАЙДІТЬ ПІДХІД
ЖИВИ,
01.12.23
В комнате ты закрыт.
Не знаешь что одним движением
Можешь изменить ты все
За столом сидишь з так называемые друзьями
Измени все одним движением руки комнату свою
Стань из стола и выйди в коридор.
Тебе уйти помешать могут.
Ты иди и не смотри назад.
А уйдя от туда сядь на поезд и умчи в даль.
В школе спать охота.
А ти проснись и посмотри по сторонам.
Мир твой серый и темный.
Но есть в нем лучик света.
Ти вспомни з кем было прекрасно
З кем он ожил
И вспомни разговора прекрасный миг.
Момент этот помни.
Поможет он тебе.
Дан был луч нам.
Но обманули всех
Во всем мире сказали это камень
Камень этот луч прекрасный оказался
Луч заглушить пытаются
Попытка не удастся.
От его посланий слезы лються
Он не здаеться
Один раз увидев
Уже не забудеш никогда
Никто невправе забрать у тебя это чудо
Выбрал ты этот путь не зря
Зря только волнения напрасные
Нуже иди путем который ты выбрал
Розшей же мрак
Мрак который в тебе таится
Тот мрак который в снах ты видел
Светом ты его уже залил
Но он ещё есть в тебе
Не оставь не одной темной плямы
Пусть весь мрак в тебе светом будет просветлен
Луч охраняют
Луч обережают
Луч зделал роботу важною
Луч здаватся не собирается
Страх прихущ в тебе
Но свет пробьется через любой барьер
Ти ученик
Ты в школе себя видеш
Школа символ твой не заменимый
Ти з друзьями в ней сидишь
Новую головоломку решить стараешься
Но связь налажеваеться и приду на помощь
Светом ты тьму отганяй
Всьо що страх наводить пытается ты светом отганяй
Волшебник в снах ты смелый
Используй же волшебство могучие
И победиш ты желание темные
Звуки тебе чудятся
Но ты не бойся
К тебе за помощью пришли
Помоги же им
Ты во мне я в тебе
Мы не разделимы
Лучик гаснет но не здаеться
Спихнет он с новой силой
Злость твоя понятна
Понятна но не нужна
Не обижайся и не убежай
Если мучает она тебя
Отстранишь ты от источника злости
Тьомные места в тебе
Проявляется по разному
Но ты не падаех духом
Сразайся и победиш то
Используй свое величайшие оружие
Ты уже его знаешь
Осознай ты место где ты
Сказы ты слова слова тайные
И сможеш зделать много
14.05.23
Нічне блукання серед снів.
Удалині ліхтар палахкотів.
Легенький дощик накрапав.
Усе навкруг туман вкривав.
Я йшов на світло ліхтаря,
Що тьмяно світить віддаля,
Як той маяк у темноті,
Показуючи шлях мені.
Що я шукаю тут у снах? Не знаю.
Можливо від буденності тікаю
У світ чарівний поринаючи щоразу,
Як той пустельник, що знайшов оазу.
Можливо я шукаю порятунку
Й найбажанішого у житті дарунку,
Який довіку хочу мати.
Його лиш сни спроможні дати.
Та котрий саме сон мені потрібний?
На що він має буть подібний?
Без відповіді це питання.
Тому й продовжую блукання.
Колись, можливо, я його знайду.
Колись. Колись, та не сьогодні.
До тої миті тисячі кілометрів пройду
По цій холодній і пустій безодні.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
