Як дивовижно, знов тепло
В душі надію поселило,
Так відбувається давно…

По різному в житті штормило.
І знов сніжинки весняні
Не хочуть проводжати зиму,
Вони, як я живуть собі
І мріють відродитись з дива…
В черговий раз я чую стукіт:
Так розмовляє моє серце,
Воно ще хоче щось відчути,
Торкнутися чуттів, як вперше!
Я задивлюсь в безмежний Світ...
Він стелиться за горизонти,
Я перешлю тобі привіт,
Цілунком серця у долоньці.
*****
Страждати краще, ніж прийти до цілі:
Багато так влаштовано людей…
Себе жаліти, рахувати милі…
Недосипати тисячі ночей…
Краще шукати сотнями причини:
То доля винна, чи життєва суєта...
І нарікати, лежачи на спині,
І не потрібна лишня біготня...
Краще тримати голову в дрібницях,
Закрити думку від глобальних змін…
Чекати краще, що настане диво -
І піднесе все вітер перемін…
А час проходить...все на тому ж місці,
Завмерли мрії у болоті днів…
Немає справи...і вона вже з іншим…
Не прилетів, той вітер перемін.
А може краще пробудитись вчасно!?
Розворушити все своє єство!
Впіймати хвилю, бо життя прекрасне -
Майбутнього блаженства торжество!
*****
Це вічне пізнання у чому суть...
І таємниця істини сьогодні,

Це так давно було, як страшний суд,
Він увірвався ураганом із безодні.
Час розділив на після й до.
Дверцята таємниці відчинились,
Як та печатка на чоло
І згадка, ніби все наснилось...
І бушували всі вітри,
Хотіли вирвати всі вікна…
І розколИхали вони -
Той біль в душі, всесвітній.
Благала сумно у Зорі,
Просила в Місяця щоночі,
Шукала п'ятий кут Землі,
Сльозами закривала очі…
В стражданнях точена душа...
Яка її могутня сила!
Вона блукала і знайшла -
Блаженний рай в собі відкрила!
*****
Можливо так по роду повелося -
Так часто щоки обмиваються в сльозах...
Багато пережити довелося,
А може справді карма та лиха!?
Всі кадри по життю, як сутінки блукають
І сили необхідно віднайти…
Чому нас доля проклинає!?
Запитуємо часто ми…
І так багато болю і страждання...
Чому так мучиться душа!?
Всі запитання, сумніви, вагання…
Можливо, щоб очистилась вона!?
І щоб, як дзеркало - кристально-чиста,
Душа етапи всі пройшла!
І понеслась з потоком світла -
В безмежний Всесвіт, в Небеса!..
*****
На безкраїх, водних просторах...
Там далеко пливе корабель…

На борту його вічно у броді -
Тиха тінь, що втекла від земель…
І забрала з собою всю тугу...
Втаємничений весь ілюзорний світ…
Все розвіяла по вітру в'юка,
Попіл всіх її давніх, прадавніх літ…
Тінь віддала у воду печалі,
Попливли вони в даль разом із кораблем,
Десь за обрієм видно заграву,
Дивним світлом манив її завтрашній день.
Тінь ввібрала в себе цвіт веселки
І вінок із небесних зірок заплела,
Повернулася знову додому,
Морським бризом влетіла у душу життя!..

*****
Засвітиться мрія прекрасна…
Дорога відкриється вчасно!
Не згубиться віра в тобі -
Ти не зламаєшся, йди!
Ти не зважай на розмови,
Бо Світ твій завжди кольоровий!
Не думай про згоду людську,
Вони мають думку мирську!
Своє ти життя проживаєш,
Про душу свою сам подбаєш!
Ні дядько, ні тітка, ні друг -
Не змінять у тобі твій дух!
Не будуть тебе захищати
І перед Богом стояти!
Тому не втрачай час земний,
Щоб догодити рідні.

Відкрий свої цілі, бажання...
Відчуй між Всесвітнє єднання!