Не ховайся від болю, не бійся стіни,
Що стискає життя в холодних обіймах.
Хай важко, хай тисне безвихідь зими,
Але в тобі вогонь, що з попелу здіймавсь.

Ти зараз без права на крок у світ,
Та свобода – не тільки кордони.
Бо хто піднімається, падавши знов,
Той сильніший за будь-які зони.

Ти знайдеш свій шлях, ти здобудеш своє,
Крізь труднощі й дні без спокою.
Не ховайся від болю – він кличе вперед,
Щоб вийти сильнішим до бою!

Коли здається – світ іде у прірву,
І все, що любиш, падає з плеча,
Не дай собі схилитися в безвір’ї,
Ти не один – і в тебе є меча.

Не опускай рук, навіть у темряві,
Навіть коли всі двері зачиня,
Твоя душа – мов полум’я у небі,
Що розганяє морок без жаля.

Залишайся сильним, йди вперед,
Хай бурі віють, хай кричать негоди.
Якщо впадеш – то встань і знов іди,
Бо тільки так ти здобудеш свободу!

Коли життя стискає серце в лещата,
Коли здається – сил уже нема,
Згадай, що буря мусить відступати,
І після ночі прийде знов весна.

Не опускай руки, не гасни, не згасай,
Хай вітер рве, хай світ тремтить навколо,
Ти встань, як воїн, крила розправляй –
Бо доля сильних пише власні долі!

Хай падав ти – та це ще не кінець,
Лиш крок вперед від прірви віддаляє.
І вір, що у душі твоїй вогонь
Ніколи до кінця не вигоряє.

Тож йди вперед, не бійся перешкод,
Твоя дорога варта кожної хвилини.
І пам’ятай – лиш той, хто не впаде,
Здобуде справжню силу для вершини!