Прокинувся світанок від пісеньки дзвінкої,
Поглянув – на калині маленький соловей
Витьохкує-виводить веселої такої,
Заслухався, не вгледів, як ранок вже іде.

Пташина ж все співає, та так вже задушевно,
Розчулився і ранок, пустив сльозу-росу,
В долоні заплескали у лісі всі дерева,
Погожий день вподобав теж пісеньку-красу.

А коли вечір синій ступив на стежку тихо,
То знову чути трелі: тьох-тьох -фіть-фіть ха-ха.
Здається, що і плаче й зайдеться щирим сміхом
Аж поки нічка прийде. Тоді усе стиха.

2020 р.