Доброго ранку,
завітало сонечко у моє віконечко.
– Що, ти одягнеш сьогодні? –
Спитало воно.
– ,, Життя !” відповіла я
– І каву зробила? І пісню улюблену
включила? спитало сонечко мене
– ,, Так !!! Адже я вихідна і нехай весь світ почекає”
Кава , пісня, сонечко, життя
і в ньому Я.
Вони хотіли нас зламати
Поки плакала старенька мати!
Я захищу, я відстріляюсь!
Сину стій..! – Я відбиваюсь!
Вона сиділа у підвалі
Чекавши лиш відбою
Прийшовши син із-того бою
– Мам, трьохсотий, мам, герой, я!
І потекла сльоза у мами
Дивлячись на сина!
– Я казала у Європу!
– Мам, я краще тут залишу жопу!
– А поїхали у Польщу, було б краще!
– Мам, я без руки, але залишусь, я ще!
– Трішки ампутують, та повернусь!
– Там є мій друг! Та його теща!
– Я з моїм другом хоч в вогонь та воду!
Ми покажем – українську роду!
Ми розкажем хто ми є!
А краще не зациклюйся ти на своє!
– Сину, досить вже тривог нам!
– Можна у Єгипет, для нас двох там!
– Який Єгипет, ти про що!
– Тримай всі гроші, їдь на всьо!
– Потрать ці гроші, відпочинь!
– але герой – твій син!
Він дивився смерті в очі
Не боявся темні ночі!
Я в полі зупиняв три танка!
Не боявся смерті ранком!
– Я знову встояв до кінця!
– Я бачив як вбивав бійця!
Я справді, зовсім не боявся!
Я був у Бахмуті, біля Попасна!
Стріляв з АКа, я був штурмовиком!
Я мав конект із снайпером!
І він казав :
– В окопі був, я часто носом смерті чув
Я слухав – як кричать бійці!
По типу – в нас трьохсотий, без кінців!
Одна рука у тій сторонці
А права біля охоронців!
Він получив велику біль!
Але вони здолали бій!
І повернувся син до мати
Щоб обняти знов її
Але лиш там записка мами
*- Сину ти – герою мій! *
Я бачила кровавий бій
Я бачила як ти боровся
І не в Єгипті я була!
– А поряд разом, з охоронцем!
Вони хотіли нас зламати
Поки плакала старенька мати!
Я захищу, я відстріляюсь!
Сину стій..! – Я відбиваюсь!
Вона сиділа у підвалі
Чекавши лиш відбою
Прийшовши син із-того бою
– Мам, трьохсотий, мам, герой, я!
І потекла сльоза у мами
Дивлячись на сина!
– Я казала у Європу!
– Мам, я краще тут залишу жопу!
– А поїхали у Польщу, було б краще!
– Мам, я без руки, але залишусь, я ще!
– Трішки ампутують, та повернусь!
– Там є мій друг! Та його теща!
– Я з моїм другом хоч в вогонь та воду!
Ми покажем – українську роду!
Ми розкажем хто ми є!
А краще не зациклюйся ти на своє!
– Сину, досить вже тривог нам!
– Можна у Єгипет, для нас двох там!
– Який Єгипет, ти про що!
– Тримай всі гроші, їдь на всьо!
– Потрать ці гроші, відпочинь!
– але герой – твій син!
Він дивився смерті в очі
Не боявся темні ночі!
Я в полі зупиняв три танка!
Не боявся смерті ранком!
– Я знову встояв до кінця!
– Я бачив як вбивав бійця!
Я справді, зовсім не боявся!
Я був у Бахмуті, біля Попасна!
Стріляв з АКа, я був штурмовиком!
Я мав конект із снайпером!
І він казав :
– В окопі був, я часто носом смерті чув
Я слухав – як кричать бійці!
По типу – в нас трьохсотий, без кінців!
Одна рука у тій сторонці
А права біля охоронців!
Він получив велику біль!
Але вони здолали бій!
І повернувся син до мати
Щоб обняти знов її
Але лиш там записка мами
*- Сину ти – герою мій! *
Я бачила кровавий бій
Я бачила як ти боровся
І не в Єгипті я була!
– А поряд разом, з охоронцем!
Я клявся їй у темноті
Зазиравши в теплі очі
У них ще доброта була
А на світанку, вже не та вона
В її очах я бачив спокій
В її очах було тепло
Але коли прийшов я вчасно
Немов прорізало мене воно.
Я лиш хотів обійми
Клявся їй допомогти
Но вона кохати не уміла
Нічого, впораємся ми!
Я допоможу нам, покохать людину
Щоби бути назавжди
Щоб не на день, щоб не на хвилину.
Щоб на віки вічні, разом ми лягли.
Одне око зелене друге каре,
Дивне дівча без друзів і турбот.
Вдома сидить й забилося книжками,
В своєму світі чарівних думок..
Крім того вірші та складає,
Й малює трохи,без морок,
Читає книги про одежу,
Та вбивство вчинене з казок.
Не робить вона геть нічого,
Але й часу немає для дізнання.
Сидить й вивчає другу мову,
Щоб знов знайти якесь пізнання .
Як я й сказала дівча дивне,
Але ну хто ж вона така?
Назву вам я вже її ім'я,
Її ім'я це я,так я...
Є снів багато про моря і весни,
Є сни про гори і літа,
Є також сни про теплі вісти,
Є просто я,спокійна я.
Це звісно добре,що приснилось,
Тобі про весни і моря.
Але я ще бажаю в долі,
Щоб снилась я,тобі лиш я..
І дуже гарний був той сон,
Що снивсь про гори і літа.
Але я все одно чекаю,
Коли приснюсь тобі лиш я..
***
Чуєш...
Шепочуться
Баби -
Звізди
Угорі,
над
твоїм
під'їздом.
З півником
на кілочку
Квокче
зоряна
Квочка.
Про наше
щасливе
далі
В сузір'ї
Святого
Грааля.
Де закоханим
завжди
личить
"Veni,
vidi,
vici."
Та
про це
знають
лише
хмари,
А ще ти,
А ще я
і
Стожари...
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
