Скільки я падав — та знову піднявся,
Скільки ламало — та все ж не зломався.
Рани глибокі, шрами в душі,
Та я не здаюся, хоч як не свищі.

Скільки ще вдарять, щоб знову спіткнувся?
Скільки ще бур, щоб назад повернувся?
Та я не той, хто від болю тікає,
Кожен мій шрам – то лиш сила палає.

Я упаду ще не раз, це я знаю,
Життя не дарує легких перспектив.
Та кожен мій крок – це нова моя зброя,
А кожен провал – це майбутній мій зліт!

Тож хай розбиває, хай буря ламає,
Хай вітер збиває мене до землі,
Та поки в очах моїх іскра палає,
Я буду вставати. Я буду іти!