У дитинстві світ був маренням, мов казкова скарбниця,
Де іграшки дитячі квітли, немов квіти весняні.
Вони були мости до світу, де казка вічна цвіла,
І кожна з них мала свою дивовижну історію.

Ляльки веселі, у сукнях яскравих, мов квіти в саду,
І ведмедики пухнасті, що співали пісні в лісі.
Машинки гуділи, мов струни в мелодії вітру,
А кубики складались у чудові будівлі мрій.

Граючись, діти мандрували у своїх уявних світах,
Де кожна іграшка мовляла свою мову ніжності.
І під час казкової гри, діти забували про час,
Занурюючись у світ, де жоден смуток не смів вступити.

Іграшки дитячі, це були друзі найкращі в світі,
Що залишали сліди радості в серці кожної дитини.
Вони були скарбами, ціннішими за золото,
І дарували нам спогади про безтурботні дитячі роки.

Отож, нехай згадки про іграшки дитячі завжди в нас живуть,
І нехай у серці відбивається вічна мелодія дитинства.
Бо іграшки це не лише предмети, а й частинки нашої душі,
Що зберігають у собі безсмертя щасливих моментів.