Я слухала дощ, я слухала зливу,
Дивилась в вікно на погоду мінливу,
Хотілось тепла, але всьому свій час,
В житті так буває у нас повсякчас.

Опадає лист осінній, кружляючи в танку,
З сумом дивлюся на ліс, сидячи на ґанку,
І краплинки дзвінко падають із стріх,
А в Карпатах наших випав перший сніг.

Осінній сніг в горах, то ще не зима:
Холоднішає, дощить і тепла нема…
Нам не привикати, це не дивина,
Напросилась гостя в гори крадькома.

Мабуть, пораділи би і старі, і діти,
Якби не ридали гуцульські трембіти,
Бо трембіти грають – тільки серце крають,
Із війни страшної хлопців повертають.

Як трембіти грають – тільки плач і сум,
Кров капає з серця: Буча і Ізюм!!!
Скільки буде пити крові сатана?
Люта і безжальна, проклята війна.

Зупинися, путіне, не безсмертний ти!!!
В тебе на росії теж стоять хрести!
Не бажала смерті нікому, а нині
Я б хотіла бачити пуйла в домовині!

Щоб вслухатись знову і у дощ, і в зливу,
Дивитись на внуків усмішку грайливу.
– О, Боже Всесильний, прожени сатану!
Поверни всіх додому, закінчи цю війну!

Нема сили терпіти, бо й роки вже не ті,
Завидую мертвим десь на самоті.
Я знаю не треба, я знаю, що гріх,
А в горах Карпатах вже сніг, перший сніг…

Марія Грушак 18.09. 2022р.

Марія Грушак