У мандрах любовних ти втратив кохання...
В тілесних митарствах згубився твій шанс…
І знову в розлуці шукаєш бажання,
Приходить печаль та, вуаль на очах...
І після всіх втіх й насолоди для тіла -
Згадаєш ті миті, щасливі часи…
Нікого не схочеш, вона тільки мила,
Та, як же дістатись до Зірки-мети!
Та муза кохання тебе не покине,
Навічно прижилась у твоїх думках!
І як не хотів би втекти від бажання -
Шукати ти будеш ту Зірку весь час!
*****
Я бачу промінь світла, він в очах...
Так радісно іскриться і живе…
Надію маю, вона кличе нас,
До зустрічі у часі призведе.
Дозволила відкрити душу я...
Яка не раз у розпачі бувала.
Я розчинилася - прийшла
Весна...
Мить ніжності блаженної настала...
І я відкрила весь потік емоцій,
Що стрімголов, як вихор пронесе…
Хай ллється, немов срібний дощик
І мріями у серці оживе!
Те вічне і безсмертне диво,
Те почуття, воно в блакить несе!
Ніколи не здається тіло -
Допоки рідну душу не знайде!

*****
І знову образ твій, мов ехо доліта...
Туманним спокоєм покрилася ріка…
І тільки контур ледве мерехтить,
Втікає туга, як у часі мить...
Мої думки летять, як ластівки...
Вони несуть тобі мої знаки...

Іще не раз в нічній порі -
Прийду до тебе я у сні...
І знову загоряться почуття,
І попіл перетвориться в життя…
І ти відчуєш подих - то ковток,
То вітер перемоги, як ривок!
Відкриє очі істина буття,
Ту сутність вічну, прийде каяття…