Діти — то батькове насіння,
Що росте в серці, як у полі квіти.
Вони — його надія й майбуття,
І кожен крок — це шлях у життя.

В їхніх очах відображення всього,
Що батько передав із душі своєї.
Вони, як гілки, що тягнуться вгору,
Вбирають любов із батьківського двору.

І хоч дороги їхні різні, далеки,
Все одно з батьківської землі вони зростають.
Виховані в праці, в турботі й у злагоді,
Вони, як дерево, яке під сонцем квітне.

Діти — це пісня, яку батько співає,
Це його спадок, який в серці живе.
Вони — його частина, його душа,
Те, що росте в них — любов без кінця.