Коли при мені говориш, я чую твій голос тремтить,
Він не так звучить, як завжди, він ламається на словах.
Ти намагаєшся брехати, але я знаю твої думки,
Бо в кожному твоєму слові я чую страх.

Ти хочеш бути впевненим, але серце твоє хитається,
І кожен твій жест — це маска, що не приховує болю.
Я бачу тебе, не в очах, а в тіні твоїх слів,
Ти думаєш, я не помічу, але твоя правда — це порожнеча.

Ти хочеш здаватись сильним, та не можеш приховати слабкості,
Твій голос тремтить, як лист у вітрі, невпевнений і ледь чутний.
Я чую твою брехню, але не зламаєш мене,
Бо я стою перед тобою, і твоя слабкість мене не спинить.

Коли при мені говориш, ти намагаєшся здаватися іншим,
Але я чую кожен твій крок, кожен сумнів у твоїй душі.
Не можеш встояти, бо правда — це сила,
А твій голос — це лише відображення твоєї порожнечі.