Швидкоплинність життя…
Відкриваються очі…
Прозрівають знання,
Цей потік із думок…
Час невпинно пливе,
Відчиняється простір,
Нехай вітер несе
До світанку Зірок!
Ми пливемо, як в сні…
Нас захоплюють мрії...
Переходимо міст
Доленосних ідей…
Час невпинно летить,
Мерехтить у подіях,
Проведе нас життя
До небесних очей!

*****
Мої батьки...
Давно ви тут були,
Ступали поміж росами ногами…
В ранковій, світовій зорі -
Ви підіймалися разом із дітлахами.
Та Ви жили, підтримкою були!
Щоб не траплялось завжди були з нами,
Завдання ставили дещо складні,
Весь час навчали нас,
А потім Вас не стало…
Ви відійшли,
Тепер у нас сини…
На все Ви споглядаєте з-за хмари.
Щось не домовили ми Вам тоді,
Тепер шепочемо у Небо між Зірками.

*****
Заховалися сльози дощу,
Феєричний салют між зірок…
Невідомо до чого прийду…

Мій урок…
Заплітались думки в голові…
Переходили тихо у жаль…
Виплітали всі схеми складні,
Далі даль…
Відокремились вмить почуття,
Жили імпульсом більше не рвуть,
А вуаль павутинням лягла...
В тіні путь…
Кожна клітка у тілі мовчить,
Наче в комі мандрує кудись,
Та жага до життя закипить!
Мчати в Вись...
Відродилося серце з жалю!
Облилося дощем із зірок.
Я пройду по самому краю!
Мій ривок!..
*****
Біжить швидкий струмок
Під тихою смерекою...
Так радісно дзвенить,
Колоситься Земля…
Хай огорне теплом,
Я полечу лелекою
І щоб там не було -
Люблю своє життя!
Та стежка між трави,
Що в росах з оксамитами,
Простелиться вона
З усіх моїх бажань…
Хай з льону полотна,
Із голубими квітами -
Тече струмок життя
У вічне майбуття!..

*****
Крізь пелюстки квітів
небо відтіняється,
У жіночих очах
вічність відчиняється.
Таємницею в серці доля закладена,
Хай підноситься життя у суцвітті Ладана...
У жіночій душі ціла гама емоцій
І відкриє вона увесь Світ,
як захоче!
І поділиться ним, як коштовним алмазом!
Засіяє душа діамантом щоразу...
Так триває завжди,
на просторах безмежних,
Бо покликана жінка -
творити безсмертя!

*****
В часи самотності
Наступить те прозріння,
Як зорепад з думок…
Пробудження настане,
як веління,
Наздожене стрибок!
І мрія віднесе у вічність...
До зустрічі нових ідей,
Шукає підсвідомість ніжність,
Ту істину ночей…
І таємниця тої Зірки
Пробуджує мій зір...
І мерехтливе світло в Небі,
Так манить й зве до мрій!
І неможливо зупинити
Потік стрімких думок,
А загадковість Всесвіту
Так манить до зірок…