Цей свіжий вітер змін
З країни "Авалон"...
Окутує серця,
Немов з квіток бутон...
І з подихом весни
Підштовхує до змін,
До нових перемог,
До поклику в душі!..
В країні наших мрій
Живе прекрасна мить.
Життєвий марафон
Завжди туди спішить...
Хай здійснюється диво:
Потужне і стрімке!
Душа радіє щиро,
Хай мріями живе…

*****
А все могло б бути зовсім інакше...
Якби людина змогла про все знати,
Якби відчула у фібрах душі -
Про що кажуть Зорі вгорі…
І може тоді не було б хвилювання,
І люди не гаяли б час у чеканні...
Вони не тримали б в собі -
Усі ті образи мирські…
Бо знали б напевно про вірне майбутнє…
Їх оминали б проблеми відчутні...
І щоб відбулося тоді!?
Блаженство та рай на Землі!?
Хіба це можливо та
щоб тоді стало?
Людина дорогу сама не обрала,
Всі про все знають - о, ні!
Що ж утворилось тоді!?
Жили б тоді люди на автоматі…
Навіщо майбутнє своє обирати!?
Так зупинився б прогрес -
Масштабний, планетний регрес!?����
*****
А хочеться так ніжного тепла...
І лагідного дотику від мами...
І сонечка, що промінцем торка,
І на обличчі посмішка заграви…
Іскринками стрибають світлячки…
Веселка очі засліпила…
Наче в коштовностях усі…
Чарівність у душі… і крила…
Щасливі проміжки прекрасного життя…
Хай вічна зірка в Небі запалає…
І знову в серці проліском Весна,
Обіймами мене хай пригортає.

*****
Натхненністю, що в серці,
Чарівністю думок…
Відроджується Сила,
Як з джерела струмок!
Відкритий вічний доступ
До світлого буття
І цей натхненний поштовх
Зворушує серця!
Прогулянкою в осінь
Стежина пролягла,
Сріблясто-сіре небо...
Спокійна я така...
Я намалюю барви
В небеснім полотні,
Розкидаю всі Зорі,
Засвітяться рясні!..
Я чарівник смарагдів,
По місту я іду...
Зміню навколо простір
І запалю Зорю…
І покотилась хвиля
Над кронами дерев…
Так будь блаженна Сила,
Ти твориш новий день!

*****
Така є філософія життя...
Коли проходиш крізь високі гори -
Побачиш промінь, він видніється здаля...
Ти зцілишся, не дивлячись на горе.
Той хто не падав у житті -
Хіба оцінить він підйом небесний!?
Стискає відчай, так пече в душі...
Сховається сльоза - ти впертий!
Тримаєш руки тих, хто поруч,
Бо відчуваєш, що потрібен їм.
І добре знаєш що ніколи -
Не схилишся під зливою дощів!
Холодний вітер дме у скроню...
І сніг повіки заліпив...
А ти закрутишся на волі -
Твій вітер змін, він прилетів!
Тепер очищений, легкий,
Метеликом пурхаєш у метіль…
В промінні зустрічаєш дні!
Ти мчиш на білому коні!