Натхнення приходить вночі
Серце виривається з груді
Збивається з ритму
Не вистачає повітря
Натхнення прокидається вночі
О тій порі пишуться
найкращі рядки
Залишаються на папері
до ранку
Редагуються на світанку
Як прийде не піде
Зранку пишеш іще
Компенсуючи ночі й дні
Коли не писав вірші
Настя М.

Тиша на Чорному морі,
Де-не-де чайка летить…
Ехо лунає у горах,
Ніч наступає, Крим спить.

Дує вітрами з Херсона
Наш український мотив,
Хоч у воді земне лоно
Та не стихає той спів!

Може не квітнуть баштани
І у тривозі душа…
Та заспокоює рани,
Бо українська земля!

Немає у Світі сили,
Що переріже зв’язок!
Наша Земля народила!
Вода відливає, як шовк…

Вечірня прохолода
На "Ластівчине гніздо"…
Кримська одвічна врода,
Знов від душі відлягло…
ND💌
Надія Холод (ND)

Гортаю альбом –
Ніби з іншого життя ці фрагменти.
Сльози стали солоним морем – ми ж не цінували ті щасливі направду моменти.
Невже це кінець? – питаю себе.
Невже отак закінчиться життя?
І все піде в небуття…
І все піде в забуття…
І недоречні тут слова
Тут історія змінює хід
Арес – опускає свій меч
І Феміда зовсім безсила –
Щоб правду звільнити з тенет назавжди.
Як змиритися з цим скажіть?
Коли нам виривають заживо крила?
Руслана

Останні новини,
Мов страшні сновидіння
Від них кров закипає,
Душу страх огортає.
У серці – щемить,
Це жахіття ніколи нам не відболить.
Сльози течуть рясним дощем
Так портібно надійне плече.
Так потрібна тут рідна душа,
Щоб оговтатись щоб не ридать.
Руслана

Чекання і розлуки, і печалі…
Такі сумні, примарні відчуття.
Були часи, коли любов ми взнали
І в унісон так стукались серця…

Були часи, коли ми зовсім юні
За руки під дощем неслись…
Не торкали нас нотки суму,
Відкриті, щирі ми були колись…

З роками наше серце зачерствіло,
Чи пастка болю перекрила Світ?
Але, та іскра знову загоріла!
І, як раніше, в грудях все кипить!

Хіба підвладні почуття старінню!?
Ці запитання ставили собі…
З роками, по-чудесному велінню,
Наші чуття настоялись в вині.

Тепер по-іншому сприймаєш погляд…
В очах його ти пестиш миті…
Тріпоче так душа…і спогад,-
З обіймами кохання в вир злетіти…
ND💗
https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя
Надія Холод (ND)

Я полюбив цей світ жорстокий ,
За те, що в ньому ти живеш.
За ніжний погляд синьоокий,
За доброту, яку несеш.
За ті уста, які дарують ,
Утомленому серцю сміх.
За чари, що в тобі існують,
Які, ведуть в солодкий гріх.
За ті слова, які лікують,
Душу засмучену й печаль.
За губи, що мене цілують,
За мрії, що несуть у даль.
Повір, для мене ти єдина,
У снах моїх лише одна.
Як ніжна пісня солов’їна
Як та заквітчана весна.
Віталій Нівня

Моя країна – Україна,
Найкраще місце на землі.
Незламна,вільна та єдина,
Молитва що живе в мені.
Моя країна – Україна,
Блакитне небо, золоті поля.
У лузі розцвіла калина,
Під ніжним співом солов’я.
Моя країна – Україна,
Шануй, люби, оберігай!
Краса її така нетлінна,
Цей дивовижний, рідний край.
Віталій Нівня

Моя Батьківщина – цвіт вишневий,
Гаї зелені, солов’їний спів.
Так файно квітне сад травневий,
Буджацьких чарівних степів.
Моя Батьківщина – небо синє,
Під ним поля, колосся золоте.
Селом чарівна пісня лине,
В душі моїй весна цвіте.
Моя Батьківщина – чисті озера,
Зорі дивляться у дзеркалі води.
Мій рідний край, казкова атмосфера.
Країна фантастичної краси.

Віталій Нівня

Низький уклін захисникам!
Що нас від ворога оберігають.
Стоять на варті нашим снам,
І рідну землю захищають.
Щоденно в молитві благаю,
Життя тобі урятувати.
Ми переможемо, я знаю,
Живим ти повернись, солдате!
Героям слава, всім захисникам,
За нами правда, з нами Бог.
Стоять на варті нашим снам,
Воїни світла, солдати перемог.
Віталій Нівня

Моя любов – то Україна,
Моя любов на все життя.
Квітуча, незалежна, вільна,
Мій рідний край, моя земля.
Моя любов – то Україна,
Країна мрій, великих перемог.
Слово вічне, мова солов’їна,
І віра в те, що з нами Бог.
Моя любов – то Україна,
Моя любов на все життя.
Незламна, непокірна, сильна,
Мій рідний край, моя земля.
Віталій Нівня