У мене нема часу на мовчанку.
Слова її летіли в нікуди,
І з почуття гратись я маю
Він мав би їй сказати ще тоді.
Але ця доля вирішила з нами йнакше,
І не давала часу нам подумати ( а може і коли)
Ми почуттями гратися не мали, вона казала у нічній пітьмі
Ми почуттями гратися не мали, казав він у думках своїх.
Але ця доля вирішила йнакше, і я одна, і він один.
І через час ми заговорим про любов, любов яка була віж нами
І коли час уже загоїть рани, ми зможемо згадати і про нас
Але всього того що було поміж нами, уже давно не повернуть
І ті моменти які були між нами, розвієм на життєву путь.
Матвійчук Дар’я

Мне снился сон, где я, как и он
летаю по небу, мол птица,
и слушаю шум солёной волны
за синей бескрайней границей.
А ветер крепчает, и сносится буря,
сразившая все мои планы,
придется теперь опрокинуть долой
былые мечты и романы.
Быть может всё это
лишь ложь, заблуждение,
туман пред моими глазами,
неслыханный шум,
что сбил с толку меня
испарился за берегами.
Нюта та

Шампанське, вино, парфуми, вже час!
Кружляємо вальс в відбитті бриліантів прикрас… Але ж це мало, мало, мало, мало для нас! За вікнами дощ та буревій, моє серце знищ, та у чаші скляній налий мою кров – ніжну, нетмінну, з’їж мою душу! З’їж її всю – таку зламну, грішну! А останки зіжми, візьми в кулак та розтрощи! І цвітом крові дощ збагачивши
Ми танцюймо на серцях, ніжних, рубелитних, і наче ти ще не прийшла. У помилках надії, знаю те, що ти моя – літають крила в очах мрії. Поглядом голодного жерця – вітром геракліту, є натура власного життя, нашого каміння. Любов можна почати з чистого листа, але я в тобі ненаситний. Манія океану любові – це посмертно. Вирок мій- втопитись у неволі власного кохання. А рятуватися даремно. В спокутах, надили окути. Донині кохання йде в славетних муках.
…А море буйне – як проза. Хвилі- посейдоновська лоза, ні кінця, ні краю. Нашої любові не доста немов безмежного дунаю. І любові заповідь проста: Аліна, я тебе кохаю.
Єгор

Він плив через Тису.
Він хтів бути вільною людиною.
А ті сміялись і раби сміялись.
І хай його тіло тоне в хвилях Тиси,
Але мрія про волю збереглась у серці.
Якби знали люди, що він втоне, то пустили за кордон.
Якби знали люди, то міст стояв би.
Якби знали люди…
Раби й скоти лиш скажуть "так і треба, нехай він тоне, гнида він проклята, то він війну не хоче зупинить…".
Лиш я скажу вам, гниди, правду в очі
Вас стільки, що та війна тривала певно час. Якби ви пішли її спинять.
Ви гниди хто сміється , а потонула то людини й немає більше тут людей
Фронтів вже сотню ви відкрили,
але не можна більше двох.
Ви поставили його в ряди злочинця, наркомана, хвойди, депутата…
Та подивіться, там він не стояв.
Слова великої люди " За что вы воюете ? У вас только кредитки и что-нибудь пожрать"
Він плив через Тису.
Він хтів бути вільною людиною.
Юра

Міста величні та красиві
Створили люди на землі.
Будинки до небес злетіли –
За хмарами, у вишині…
Вітрини сяють у неоні,
Розрада для людських очей.
Довкола феєрична зона:
Салюти, іскри.. цвіт ночей…
Гуляють пари…смак суцвіття…
Розквітли у серцях чуття.
Таке прекрасне розмаїття,
Міське, неонове життя.
Сплелися мрії та бажання,
У жилах рветься ритмом пульс.
Стрімкі досягнення, вітання…
Захоплень кольоровий мус!
Та, заглядають люди в небо,
Бо поривається душа у Вись.
Так хочуть зняти важкість з себе,
Щоб повернутись знов, на біс.
ND💗
Міста

Вже стільки часу тут минуло,
На цій, обізнаній Землі,
Що я забув ким хочу бути….
І чи потрібно це мені?

А час все йде, він поспішає,
Його турбота – хід подій,
Невже живу? Я вже не знаю…
Ту відповідь ховає тінь.

Та тінь, що важко оминути,
Закривши очі від усіх,
Вона вже є частина плоті,
Вбиваючи останню біль.

Біль від розлуки, сподівання,
Колись все це здавалося живим,
Залишилось всього одне бажання,
Відчути радість, яку ніколи не хотів…
Микита Пасечник

Настане день, закінчиться війна…
Ми відспіваємо русню,
І затанцюєм гопака.
На карті буде-Океан мрій,
А ми будем співати гімн.
Україно, люба не страждай,
Ми тебе любимо ти знай!
Москва горітиме до тла,
Ми будем раді все життя .
Пуйло від звістки, здохне враз,
І спокійно буде жити Донбас.
А Крим повернеться додому,
Слава Україні на тому.

Тоня Маленька