В руці цигара та коньяк.
Промінь сонця за горами промайнув.
Лиш я помер, напевно, рік назад,
Коли відчув розлуку в серці та недугу.

На дні я, не спущуся нижче,
Не має сходів, і падаю я вниз.
Минає рік, тебе вже не зустріну,
Тільки в серці все палає скрізь.

Зрозуміє той, хто тільки бачив
Кохання втрачене назавжди.
Пробаче тих, хто лише образив,
А не того, хто захищав безстрашно.

Оскаржить кожен, хто не в силах,
Дороги іншому уступить.
Ревнує той, в чиїх жилах
Кров палає крізь дощі.

І щастя не зустріне
Хто розлуку не пізнав.
Лиш той, хто втратив,
Ціну велику він віддав.

Пройдуть часи, настане світло,
Кохання ти своє знайдеш,
А перше втрачене кохання
Не забудеш, з ним помреш.
Гаврилюк Д.Ю.

Ремарк казав глибокі речі:
-Люби усіх,кохай одну
-Любити можна все
-Кохати лиш одну
-Любити можна всіх
-Кохати лиш тебе
-Любити можна друзів
-Кохати хочу лиш тебе
-Любити можна всім
-Кохати треба вміти
-Любити можуть всі
-Кохати хочу, а любити ні -Кохати можу, а любити ні
-Кохати буду, а любити ні

Люци

Благословенний будь, народе мудрий.
Помазаний від Бога на віки,
Весь розпорошений, багатий людом,
Страждав несамовито ці роки.

В Твоєму серці відпечаталась Треблінка,
І Аушвіца камер жах,
Та йшла туди із немовлятком жінка,
Не знаючи такого слова- страх

Ти все чекав Христа-Месію,
Щоби нарешті рабства пута знять,
І непідробну мав надію,
Царя великого признать.

Та тут бідак родився- незаможний,
Без почестів й рубінів в сто карат,
Він словом непокоїв душу кожну,
І книжники побачили нелад.

Прийшов, порушивши покій одвічний,
Де сите черево немає меж,
Де буква мертва важливіша,
Від праведних душі одеж.

Пилат стояв й не відав що робити,
Бо не вбачав серйозної вини,
Мовляв філософ- може говорити,
А Ти кричав: "Розпни, розпни, розпни…"

І тут звершилося пророцтво давнє,
Живого Бога не прийняв нарід,
Благословення й водночас прокляття,
Поніс через віки він рід у рід.

Але судилось так, ще перед Віком,
Що Ти не визнаєш Христа,
Бо наш народ язичницький, невірний,
Через той Хрест народом Божим став.

Тепер, в кінці часів, єврейський люде,
Без вас не можем ми, і ви без нас,
Війна кривава стане братнім миром,
Глаголить так священний глас.

Як Авраам колись почув із неба:
"Розмножуйся, як збіжжя із стебел",
Так і в моїй душі нестримна є потреба,
Благословить, Ізраїлю, Тебе!

Сухович Орест Євгенович

Я звів свій зір немов з безодні
Вона сіяє наче недосяжна моя зоря
Правила гарні, але суворі
Вона приходить і каже
<< I’m sorry >>.
Гордість свою розтрощену тихо
Покладу на сніг
Лиш залишиться при мені
Собача вірність моя.
І в душі моїй згореній до тла
Залиши хоча б відбиток свого ДНК
Чорна муза ти моя.
Назавжди залишаються з нами
Тільки наші навзаєм завдані рани.

Іванна

Я за тобою, як за горою
Ти за мною, як за кам’яною стіною
Падаєш у прірву любові моєї,
Та недовірливо дивишся в неї

Моя любове побудь зі мною,
Бо я за тобою, як за великим Сивулем
Дивись у цю прірву, як на довіру,
Та живи щомиті,
Бо немає такої любові, як моя в’язниця.

Біжи в мої обійми, як додому
Бо без мене у тебе немає дому
Я вмию твої сльози своєю долоню
Аби тільки не гіркою водою

Твої очі, як бездонне море
В якому я тону щоночі охоче
Падаю у твою прірву любові
Ніби до себе додому.

Іванна

На пограничном порубежье,текло 12 рек,4запрячены небом ,4 землей,а4 стоптал человек,земля наша мать и может нас многих признать,на небо стремимся и можем уйти,но разные будут пути,а там где наш век то могут потребовать чек.теперь расставьте контуры пограничной земли,расставьте там заставы и может по курсу пойдут корабли не смыв ни одной переправы,а кто сказал что порубежье только там,возьмите в назидание,и не служить определенным ликвидаторам мое вам пожелание.
Пастух андрій