Що для тебе дім? Це там, де чекають завжди й тепле слово в нім, де чекають жарким літом й холодною зимою, це там де завжди скажуть рідні, я з тобою, це там де з ночі зірвишся ти без дзвінка приїдеш в мить, нічого не казатимеш, а в матирі серденько так болить, на кухні старенькій сядеш ти з батьками, і розкажеш про все на світі, а вони загоють твої рани. Дім, це там де скажуть, дочко люба не журися, ти не одна тож посміхнися, мій любий сину не сій суму в серці, буть сильним, адже тут завжди відкриті рідні дверці. Старі фотографії на стіл покладу, і ми будем сміятись не в перше, бо я ще прийду, туди де чекатимуть завжди і в ніч без причин, туди де плекатимуть любов будучи завжди малим.
Анастасія

Життя таке, що важко й уявити, воно нас часто валить з ніг, але ти маєш йти, а не сидіти, щоб ти колись сказав собі – Я переміг ! Щодня ти б’єшся за добро у світі, щодня долаєш труднощі важкі, і твої вчинки, як пахущі квіти несуть суцвіття в чорнії гілки.
Світ – це гра, де раунди долаєш, багато програш та з часом все ж перемагаєш. Але обману купа в світі теж він манить як скарбниця золота без меж, як зелені бумажки‌ в твоїх руках, як нижчі люди у твоїх ногах, як холодний сніг над теплою землею, як вогнева сила Прометея. Не дай сліпити собі очі розірви пов’язку , і нехай серце про шепоче, поглянь, який цей білий світ прекрасний.
Вийди вночі поглянь на зорі, почуй розмови цвіркунів, відчуй який холодний вітер приносить тобі теплі сни. Не одягай ти маски більш ніколи, зніми і викинь назавжди, буть справжнім і самим собою, тоді ти знатимеш куди іти. Кожен свій день живи як останній, кожну хвилину і кожну мить, відчуй серця свого зітхання, яке шалено від емоцій горить.
Лови щастя від усього, від великого й малого, тільки ти у тебе є, і як жити рішення твоє. Завжди йди не зупиняйся і назад не оглядайся там уже нема нічого, а по переду, дорога у майбутнє у твоє. Через всі падіння світ можливості дає!
Анастасія

Час минає дуже швидко
Йде годинник день у день
Він летить у слід за вітром
Те, що було вже не прийде
Не марнуй ти ті хвилини
Які радість несуть вмить
Бо важливі всі години
Що заставляють нас жить
Це безцінне у житті
Миті щирі, сонячні дні
Тих, хто поруч не відпускай
Люби, як сонце любіть небо край
Життя коротке
Так, нажаль
Та воно безцінне знай
Сидячи на лавці з тим, хто поруч й пити чай
Момент щастя у твоїх долонях
Пам’ятай
Анастасія

ІІ. Конотопська відьма

Ти чув, москаль про Конотоп?
А про тамтешніх відьом?
Як ворожка скаже,
Так вузол зв’яже.
Відьма "Конотопська"
Всю долю розкаже.
А москальські долі –
Чортополох у полі.
Хто його стрічає –
З корінням вириває.
Через рашиськії станиці
Летять ракети "Паляниці".
Українське чудо – звір
На собі, враже, перевір.
Вже котрий день "бавовна" не вщухає,
"Рассея – матушка" палає!
Аеродроми, літаки
Палахкотять, як сірники.
Нафтобази і склади
Штурмують дрони – вояки.
Ракетоносці, кораблі
Раптом пішли на дно в імлі.
А на мурманську "Оленью"
Забігали лиш "олені".
Як ворожка скаже,
Так вузол зв’яже.
Катюзі, каже, по заслузі –
Поляжете в зеленій смузі.
Над вами ліс шумить не Брянський.
Капут вам в лісі Серебрянськім.
Факт – на Курщині захват!
Драпака давав "Ахмат".
Чхать на всякі мораторії!
Відмахнули ЗСУ шмат території.
Нехай і до "Раші" війна завітає,
Свинцевим гостинцем її привітає.
Не допоможуть ні корейці, ні буряти,
В бою заклинять вражі автомати.
Так відьма "Конотопська" напророчить,
Кубло кацапське хиже розкурочить!
Бійтесь відьом, москалі,
І великі і малі…

Валентина Зімборська

Моя душа горить вогнем
щоразу знов вона палає,
хвилина за хвилиною, і день за днем
вона мене за щось карає.

За що караєш ти мене?
за що не висипаюсь я ночами?
може і хтось мене десь там кляне,
а я борюсь з отими то вогнями.

Нехай кляне, нехай воркують
не стану на коліна я,
Якщо вони мене відчують
Мабуть не проживуть і дня.

Нехай відчують як це бути ТИМ,
Кого щодня можуть цькувати
Кого морально убивають цим
І їх ніяк не вгамувати.

Хвилина за хвилиною і день за днем
Моя душа за щось мене карає
І я живу з оцим вогнем
А він ніколи не згасає.
Demchuk Ivan

У тіні ночі, де серце мовчить,
Ти тягла мене в безодню сліз,
А я мріяв про світ, де знову горить
Вогонь надії, де немає тривог.

Твій тягар став важким для душі,
Засмоктував у пітьму, у безвихідь.
Я намагався бути твоєю опорою,
Але сам опинявся на краю прірви.

Кожне слово — бійка з тінями,
Твої сльози, мов камені в грудях.
Я збирав сили, проте вже не міг —
Твоя тінь закривала всі шляхи.

Вибір важкий, але я взяв його в руки,
Покидаючи те, що гріло вночі.
Відпускаю, хоч боляче дуже,
Знаю, знайду свій шлях у тиші.
Kate

Віють вітри, співають солов’ї
Десь на полі лунають трактори
У лісі шелестить листя
У воді плавають риби,

Усе красиве, як і людина
Але ти — особлива
Твої очі — зелені немов смарагд
Ти єдина на світі така людина

Ти єдина, і ти це знаєш,
Але я тобі скажу що ти красива.
Що ти розумна і кмітлива
Бо ти на світі — особлива
Березний Остап

Поетом можеш
Ти не бути
А ще не бути лікарем
Баскетболістом
Довгов’язим
Не бути можеш
Ти кім хочеш
Та пироги ти їсти
Збов’язан
Олександр Протас

Зорі. Хтось каже, що це скупчення газів,
комусь це просто красиво і ні в якому разі це диво не залишає нікого байдужим.
Зорі, попри відсутність очей, бачили все, що було тут до нас. Мільйони, мільярди, ну просто безліч людей
відправляли до них свої душі, щоб у серці вогонь не погас, зцілити свої рани, болючі.
Анастасія Терлецька

Звихрився вітер, понеслося листя парком,
Розкрилось небо сонячним світанком,
Ще осінь не спішить лити дощі,
Хай почекають, ми поніжимось в красі.
Я насолоджуюсь промінням золотим…
Так сліпить очі світлом неземним…
Блаженна тиша огорнула всі ліси,
Я чую подих вітру навкруги.
Палаци з кольоровими листками,
Покрили землю, наче пелюстками.
Ступаю обережно, немов тінь,
Так урочисто б’є сердечний дзвін!
І душу розриває захват знову:
"О, Божий Світ, який ти кольоровий!"
Над обрієм, високо, птах літав,
Обіймами знов вітер загортав.
ND❤️
Надія Холод