25.12.2024. 1036-й день війни

Прекрасні і чудові українки,
У коси блакитно-жовті стрічки заплели,
Чоловікам своє плече підставили тендітне,
Щоб ворогу не дать перемогти.
Ніякий ворог дух наш не зламає,
В руках ми міцно зброю навчилися тримать,
Військовим нашим хлопцям і дівчатам,
Ми впевнено довірили життя.
Неперевершені сміливі українці,
Ви міць свою доводите в боях,
Немає рівних вам в усьому світі,
За мужність і жертовність вашу, дозвольте Дякую сказать.
Галина Корольова

По щоці біжить сльоза від злості
Бо не достатньо слів для почуттів.
Це вже війна але на нашім фронті –
Це гра вже інших зовсім відчуттів.

Друга вже біжить з печалі,
Бо недостатньо часу провели,
І ми неначе в цьому задзеркаллі-
Щасливі миті поруч пронесли.

Обличчя вже налите не простим ваганням:
Чи довго це терпітемимо ми?
Проте серця палають цим бажанням-
Прожити разом спільні тихі сни.

І навіть через безліч тих різниць,
Що одне в одному знайшли-
Не забуду я закоханих зіниць
І клятв які на вічно під зорями дали.

Ти розумієш що не перечать кілометри.
Після страху вже часи зростання.
Ви разом свого щастя інженери,
Які будуть дім під назвою кохання.
Надія Маркевич

Напиши мені про себе хоч декілька слів,
Який колір має небо там де є ти,
Де проводиш вечори коли зима і мороз,
Чи буває в тих краях мороз взагалі?

Напиши, бо мені дуже цікаво це все,
Та якщо ти не напишеш, зрозумію тебе
Життя триває, все міняє на своєму шляху,
І час минаючи, постійно забирає своє

Напиши про що ти мрієш, про що ти мовчиш,
Яскраві сни чи чорно білі ти бачиш вночі
Який з твоєї кімнати вид із вікна,
І де любиш ти гуляти у вихідні

Напиши мені як склалося твоє життя,
Напиши про неймовірні далекі міста,
Про емоцій палітру і вражень букет,
І про всі незабутні свої відчуття

Напиши мені яке там повітря на смак,
Що захоплює подих до блиску в очах,
Що тебе надихає на рух уперед,
І що сили дає не зламатись весь час

Напиши що хвилює постійно думки,
І що радість несе для твоєї душі,
Напиши якщо хочеш, хоч декілька слів,
Хоча б декілька слів, хоч колись напиши!
Михайло Петрів

1.

Мене часто хвилюють речі,
Що не мають мене хвилювати
Я не бачу шляху для втечі,
Я сховався від світу за грати

Я не можу ні з ким спілкуватись,
Наче світ відвернувся від мене
Параноя посилює натиск
Темних дум моїх коло шалене

У середині гнів та тривога,
А навколо важке повітря
Я від цього втрачаю голову
І втрачаю себе непомітно

Поміж днів я блукаю як привид
І не бачу на що мені спертись
Я забув коли був щасливим,
Заганяє у розпач серпень

2

Серпень серпом по серцю
Безжально жорстоко б’є
Як пережити все це?
Як зберегти себе?

Знову хвилюють неврози,
Зайвих емоцій хвости
Знаю усе та не в змозі
Стан цей перемогти

Наче для світу я зайвий
Надто важке відчуття
Світ, що навколо зникає,
Ледве витримую я

Серпень сумний та жорстокий
Душу на шмаття рве
Трохи лишилось допоки
Він доконає мене…
Михайло Петрів

Упала зірка в темне небо,
Мов сльоза, блиснула в імлі.
Ти загадай бажання щире,
І відпусти його в світи.

Воно полине між зірками,
Де тиша й вічність зустріча,
А зірка сяє над віками,
І щось у серці проголоша,

Її вогонь – то мить коротка,
Але яскрава, як життя.
І кожна зірка щось лишає,
Як світло в наших почуттях.

Тож коли знов погасне небо,
І спалахне зоря вночі,
Згадай про те, що мить красива
Залишить в серці промінці.
Курило Марія

Великий грішник я на цій землі.
Господь мене назавжди пробачає.
Горіти мав на смертному одрі,
Але Машиах за мої гріхи страждає.

Брудний я був, не мав ніяких сил
Прийшов до Бога, впавши на коліна.
Я думав, що буде великий гнів,
Але в моєму серці виникла заміна.

Заміна полягала в тому ця,
Що вільний миттю став, добро побачив,
Бо є я син Небесного Отця.
Гріхи мої одразу Бог пробачив.

Скажу вам, друзі, що я не святий.
Я грішний, як усі на світі люди.
Але Господь кохає нас завжди,
Постійно захищає нас усюди.
Юрій Сіромашенко

Лежить людина все задарма
Гниє й бачить ні’чого.
Як само вона тут опинилась?
Напевно знає, до того.
Чому вона так зажурилась?
Бо світу весело кого
Таких, як ця мала пригода
Забудуть і кому його.

Та все ж є люди, кому не так!
Не байдуже і цим натяк!
Їх посмішка твоя любов,
Хочуть… не бачити дурдом,
Твоєї ду́ші та́кож, сон
Їх манить, тому я скажу…

Живи, живи і не журись!
Бадьоре все таке навколо…
Відкрий ті очі, заманись,
І тому я тобі сказав
Цьома трьома і цим словам
Зроби ті висновки, не лінись…
Narcist

Пам’ятаєш,моя мила,
Як зустрівся я з тобою,
Як тоді цвіла калина,
Цілувалися до болю!

Молодими тоді були,
Усміхалася нам доля,
Вечори ті не забули
І світанки ті казкові!

Півстоліття пролетіло,
Але все перед очима,
Чую за плечима крила
І та ніч неповторима!

Від цвіла вже та калина,
Та є я ягоди червоні,
Знову чую, пісня лине,
Нехай сиві мої скроні!
Петро Гаєвий

За обрій сонечко сідає,
Якесь спокійне відчуття,
Війни нема і серце завмирає,
Немає тільки каяття!

Чому у нас такая доля,
Чому серденько так болить,
Чому так гірко плаче моє поле,
Від куль ворожих хліб горить!

Кажуть,москва сльозам не вірить,
Ми їй віддячимо за все,
Бо Україна цю навалу спинить
І не відмити їй лице!

Тихенько сонечко сідає,
Зустріну я його на сході
І віра є,надія не вмирає,
Бо сила є в моїм народі!
Петро Гаєвий