Коли небо мовчить, а серце кричить,
Коли мир — це тільки слово, порожнє й далеке,
Ми мріємо, щоб знову змогли ми дихати,
Як зможемо в нічі темряву розкрити без жодної смутку.

Тихо, без слів, де кров на землі спливає,
Де кожен момент здається останнім,
Ми хочемо лише одного — щоб болі минули,
Але в серці кожного — лише тінь того, що було.

Ми хочемо розплющити очі і побачити небо,
Що не плаче від війни й не тремтить від страху.
Ми хочемо, щоб в кожному кроці була весна,
А не хмарка чорна, що затуляє всі шляхи.

Ми молимось за те, щоб тишу повернути,
Щоб відчути тепло рук, коли стиснемо їх,
Щоб від болю розцвітали наші рани,
А в серцях розцвітав мир — на віки, назавжди.

О, мире! Я знаю, ти поруч, бо чую тебе,
Ти в кожному погляді, в кожному слові,
Ти там, де серце вірить у те, що буде,
І хоч ти ще не прийшов — ми чекаємо тебе, як найсвітлішу мрію.
Пилипенко Анна

Ти – не випадок. Ти – не просто зустріч. Ти – знак згори. Відповідь на сто молитв.
Коли весь світ ставав сірим, злим і хмурим,
Ти стала – подихом серед тривог і битв.
Ти – мій вогонь. Де тепло. Де надійно.
Ти – мій прибій, мій берег, мій маяк.
І навіть в дні, коли мені так огидно,
Ти вірила. Ти йшла. Без жодних «як».
Ти – не позаду, не попереду – ти поруч.
Ти – не в словах, ти – в моїй душі.
Ти – спокій мій, мій прихисток і сила,
Ти – частка мене, вогонь моїй весні.
Спасибі, рідна, за погляд, за любов, за силу,
За те, що ти – незламна назавжди.
Ти – моє світло, ти – моя домівка.
Ти – не дружина. Ти – мое життя.
ARTEM VDOVICHENKO

Так-так ми спортсмени,
Ми такі, ми круті,
Ми не курим і не п’ємо,
Тому ми всіх сильніші.
Річард Левове Серце

Невже. Невже це ти?
Невже я зустрів тебе?
Що за дивне відчуття:
Коли я бачу, що ти щаслива,
І я стаю щасливішим
І все змінюється.
Чому мені так хочеться тебе захистити, допомогти тобі? Чому?
Чому ти жалієш мене? Навіщо?
Не потрібно мене жаліти,
Я зовсім не стомився.
Я бачу, як ти стараєшся, і я ціную це.
Хочу я тобі допомогти, але не знаю як.
Що зі мною не так?
Чому я не можу дивитися тобі в очі?
Чому, коли я дивлюся в них,
То ніби втрачаю зв’язок зі світом.
Я хочу насолоджуватися ними вічно,
Твоїми прекрасними очима.
Хотів би я тобі признатися, але я знаю,
Що не вартий тебе.
Ти наче янгол з небес, ти наче з раю,
А я лише простий смертний, що закохався.
Річард Левове Серце

Я тобі признатися хочу, що
Люблю ніжну твою усмішку,
Юну вроду, твою,
Більше за все
Люблю твої глибокі, прекрасні очі.
Юність моя пройде,
Тобі не признаюся я.
Ех якби я зміг, та цей
Біль постійного страху
Ех не дасть зробить цього мені.
Річард Левове Серце

Так важко в собі все тримать,
Так важко друзям свою душу відкрить.
Хто ж вислухать мене то зможе?
Хто підтримать у скрутну годину зможе?
Не зна я щастя у житті,
Як би тебе не зустрів.
Ти та кому готовий я,
Розкрить усе, що на душі давно,
Усе висказать хочу.
Та хіба це правильно — скажи?
Скажи кохання чи взаємне,
Щоб я міг знать чи є тая людина,
Якій довіритися я зможу.
Та хіба ти скажеш,
Якщо не знаєш про моє кохання.
Річард Левове Серце

У чому сенс життя?
У коханні?
Закохався — відмовили,
І тільки біль залишився.
Покохав я одну дівчину
Та знаю, що в мене нічого
З нею не вийде.
Я не наважуся зізнатися їй.
Я їй не пасую, не її типаж —
Це точно.
Я їй максиму друг, не більше.
Я знаю, що буде тоді важко.
Але вже так вийшло,
Що я закохався.
Та якби я був сміливішим.
Лиш думати про неї —
Це все, що я можу.
В успіху?
Кар’єру зробив — постарів.
І що далі?
Присвячувати кар’єрі життя.
Хіба у цему сенс життя?
Хіба це все життя?
Та ні! Це просте існування у суспільстві.
У чому ще може бути сенс життя?
Для кожного сенс життя різний,
Але той хто його зрозуміє,
Досягне вершини життя.
Річард Левове Серце

Завжди я ніби відрізнявся.
Хвалили перед іншими,
Казали, що розумний,
Та все це не так.
Чому мене ви вважаєте найрозумнішим?
Невже я заслуговую на похвалу?
Невже я не такий як ви?
Хочу я лише одного —
Бути таким як всі,
Нічим не відрізнятися,
Бути на рівні з вами,
Бути тим хто у компанію вливається.
Не відчувати себе ніби зайвий,
Ніби щось нас розрізняє.
Ви ті за для кого готовий старатися,
Готовий підтримати, допомогти.
Хто зна як на справді.
Як на справді думають про мене?
Чи все те що я бачу правда,
Чи то усе обман?
Чи варто прагнути схожості,
Чи просто жити?
Коли настане день правди,
Зрозумію я все,
Де брехня була, і де правда.
Річард Левове Серце

Бігом це життя злетить,
Обжене усе й закінчиться.
Гідність не втрачай свою
Добре бережи її,
Але й про людські цінності
Не забувай.
А жити це не те саме, що існувати!
Річард Левове Серце

Парочки гуляють, цілуються,
Подарунки одне одному дарують,
День Закоханих святкують.
А я ходжу та думаю про долю свою,
Про те чи пощастило мені, чи ні,
Чи пов’яжеться життя з коханою.
Та хто зна чи воно так буде, чи ні.
Якщо признаюся у коханні, крок зроблю,
А там ясніше буде…
Нібито ось цей момент — День Закоханих,
Цей шанс, що потрібно використати.
Та щось не змушує мене признатись.
Чи страх, що не взаємні почуття,
Чи згасають мої почуття.
Та одне я знаю, свої шанси я втрачаю,
А вам раджу, щоб і ви не втрачали.
Щоб жили як бажали,
І кохання знайшли.
Кохання — це нові емоції.
Почуття, що важливі в житті.
Річард Левове Серце