Пішла Марійка в ліс гуляти.
Там зустріла ведмежат.
Раз ведмедик.
Два ведмедики.
Тато й мама з ним прийшла.
Так зраділа дітвора.
Кошик з ягодами – раз.
З грибами кошик – два.
Марійка все спостерігала
І ведмедиків рахувала.
А скажи, малеча ти,
Скільки ведмедиків до лісу прийшли?

Соняшник до сонця
Голівоньку здіймає.
Сонечко його промінчиком
Стрічає.
Сонечко наповнює його теплом.
І соняшник на сонці сяє.
Жовтенькі пелюстки
До сонця простягає.
Ясне сонечко світи
Ти ж бачиш я не опускаю голови.
Милуюсь і любуюсь я тобою.
Ми ніби схожі, хоч і не поруч із тобою.

Потяг їде ту – ту – ту.
З неба зірку дістаю.
Спи малеча, засинай.
Люлі – мамо, заспівай.
Спи дитино, засинай.
Люлі ти, мій рай.
Буду колисати, буду і співати.
Буду сни твої оберігати.
Потяг їде ту – ту – ту.
Прокидайсь малеча,
я для тебе сонце дістаю.
Новий день тебе чекає,
Люлі покидає.

На квіточці равлик сидів.
І її пелюстки рахував.
Пелюстка раз
Пелюстка два
Пелюстка три
Пелюстка 4
Пелюстка 5
А посерединці намистинка,
як ясне сонечко.
Здогадайся ти малеча, що за квіточку
Цей равлик обрав?

Мама свинка звала поросятко.
Хрю – хрю, ходім мерщій до хатки.
Треба їсти, треба спати,
Нічка темна йде хати.
Хрю – хрю, матусю вже я тут.
Дай мені поїсти суп.
Розкажи свою чудову казку,
щоб скоріш пішов я спатки.

В моїй колекції ляльок.
З’явилася – вона, лялька нова.
Має очі голубі і уста червоні.
І волосся чорне, мов земля країни.
Кучеряве й довге.
Сплету вінка їй з квітів польових.
Буде прикраса.
Пошию сукню їй і одягну намисто.
І червоні каблучки на ній.
Гарна лялька в мене ця,
ти будеш україночка моя.

Щороку ластівки прилітають до нас.
Роблять гнізда і селяться у нас.
Пісні лунають і на подвір’ї кружляють.
Заводять діточок своїх.
І літати їх навчають.
Ніби все так само ,як в людей,
тільки різницю гарну мають.
Вони крила свої мають і
більш по світу літають.

Два папуги в нас жили.
Що співали нам пісні.
Один білий, другий синій.
Два папуги два брати.
Кіт на клітку поглядав,
та папуг тих не чіпав.
Зранку пісня, на ніч пісня.
А вночі сопіння в клітці.
Два бешкетника лиш вдень
в сварці пір’я скубли.
Шум і гам тримав не довго,
коли кіт до них підходив знов.
Вгамувалися вони і співати почали.

Кіт Василько шубка біла.
Вийшов сміло на поріг.
Простягнув до сонця рота,
проганя свого зівота.
Новий день уже настав.
До гори хвоста підняв.
І гайнув скоріш у хлів.
В полювати сто хвостів.

В лісі – лісі темному.
На галявині одиній.
Де промінчик сонця ту галявинку грів.
Старий лис лежав і на сонці , він дрімав.
Шубка рижого лиса ,так на сонці ,
золотом сія.
Лис у подумках своїх на
тій галявині притих.
Не зверта уваги він ,на
звірят , що поруч з ним.
Зовсім старим став той лис.
На полювання немає сил.