Будь ласка не гнівіться ви на мене, Я не себе, я світ цей прикінчив Не в тому справа, що я навіжений Чи божевільний, зовсім ні. Я просто жив: Не високо літаючи у мріях, Я брався за роботу будь-яку, Й не тішився в примарених надіях, І більшого не прагнув ні в яку. Амбіції мої залишилися в виші, Коли студентом пізнавав науки, Там у бібліотечній штучній тиші, Я вперше вирішив накласти руки. Та то було пусте, то юність в мить заграла, Вона бува пульсує у кожного із нас. Все ж долю більш жорстку життя підготувало, Її розповідаю у післясмертний час.
Працюючи інструктором у свої двадцять шість Я ще на двох халтурах мусив підробляти, Це щоб було як жити, і щоб було що мати, І щоб себе й сім’ю прогодувати. Почув одного разу вість Про мітинг на Майдані і дебати. Там люди віру мали, я теж хотів то мати. Ні Митний, ані Євро союзи не цікавлять, А щоб спокійно жити й нормально зароблять, А депутати хитрі зі сцени словом бавлять, Завжди що їм знайдеться без діла розказать. Набридли розкрадання ті їхні і обмани, Тому й народ стояв В мороз під глас Руслани. Проходили в зажурі Бентежні дні і ночі Вінки й свічки похмурі Шептали так пророче…
Й посипались коктейлі не з молока, а з крові, Співали гімн на площі і прославляли край, Тіла складали штабелем і проклинали знову Тих злодіяк і Господа просили: «Покарай!» Нарешті президента позбавили посади, Що нею скористався і обкрадав народ, Він нею зловживав і жадний був до влади, Позбавивши нас вибору і права, і свобод.
Малесеньке затишшя й надії палімпсест, Усмішка перемоги, а після – знову крах, На сході України постав новий протест, Де звинуватив нас в нечистих справах «враг». Намалювався він коли і як не знаю, Напевно ще до того, як в нас віджали Крим, В новинах «врага» кажуть, що ми фашизм вславляємо І залишаєм лиш розруху, смерть і дим… Така нещасна доля віки Вкраїну мучить, Бо посяга на неї гієна повсякчас, А досвід поколінь людей ніяк не учить, Вони у казку вірять, й стріляти йдуть по нас.
Якщо народ місцевий не хоче разом встать, А навпаки чужинцям свідомо помагає, То нащо їхні землі від них же рятувать?.. Відповіді немає, а реквієм вже грає…
У ніч жорстоку й люту Під обстріли потрапив наш батальйон. Частина захоплена в полон Всі інші повмирали… Ніколи не забути Їх очі, тіла в крові, останній подих-стон… З мішком на голові кудись нас привезли, Більше намагались отак вселити страх, Допитували, били і глумились, В полоні ж – не в гостях… «Враг» знав: живими ми не треба, Одяг в свою личину, В руки лопату – і копати Нас на передову, щоб ми були стіною, Щоб нас свої же били, ну а коли не станеш – Куля в спину, кров-калина – Так пав мій товариш. Вижив я і ще нас сім, рани не смертельні, Завтра знову змусять всіх йти у бій пекельний. Та не страшно того бою, не страшно вмирати, А лякає думка та, що стріляють в брата. По ту сторону від нас наші рідні й друзі, Вони мусять воювати й жити у напрузі. Через те, що не навчились тут сини Вкраїни Симоненкових пророчих чути слів таїни: “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину” Через те, що закривали вуха і серця, Щоб не чути пророцтва Тараса-отця: “Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся, У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тілько На чужому полі”. Через те, що оглухли у вільній неволі…
Настала година, волочать нас в бій В повітрі дух смерті сичить, наче змій, Я падаю, інші штовхають конвой Граната в руці… Експльозія… Покой… Уповільнився час… Наші душі звільнились… А може… мені це все просто наснилось?..
2015 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Краще самій, аніж самотній серед всіх. Залежати від натовпу — хвороба. Гірше — залежати від чар твоїх, Коли твій інтелект приваблює й подоба. Змішалися в коктейль всі почуття й думки. Серце про тебе, розум про ідею Кричать і навпіл розривають, на куски. Можливо відстань є та панацея… Але ні час, ні відстань не у змозі Забрати з пам’яті твій образ, що полонить. Рік новий скоро буде на порозі, А серце манить, серце манить, серце манить… Чи ще побачу карі очі, сповнені вогнем, Стриману усмішку, ті ямочки на щічках?.. Життя складне і сповнене дилем. Нагадують про тебе музика і синьо-жовті стрічки… 2014 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
