Любімо, друзі, нашу мову
До болю рідну й дорогу
Бо роду вірна це основа
Любім її, її одну
А наша мова солов’їна
Летить у гори та поля,
У річки, у ставки й долини
Вона твоя, твоя й моя
Бо мов багато можна знати
Й на різних мовах говорить,
Але не варт у світі жити
Якщо своєї не любить
Бо рідна мова – це як мати,
Яка веде нас у життя
Її повинні ми плекати
І берегти немов дитя

Грудень 2009р

КАЖУ, СТВЕРДЖУЮ, МОВЛЮ

Так ось що хочу я сказати:
«Вкраїну-ненечку любіть,
Не смійте мову плюндрувати,
Немов святиню, бережіть.

А ще хотілося додати,
Щоб не віддали ворогам,
Не сміли зрадити, продати,
Бо Україна – рідний храм.

Та ще й хотілось сповістити,
Що місце ворогу не в нас.
Навчіться землю цю любити,
Її оспівувать щораз.

І дуже ще мені хотілось…
Мені хотілось вас проси́ть,
Щоб зло ніде́ не причаїлось
Й не сміло ненечку коси́ть.

До всьо́го мовить ще хотіла,
Що Україна у біді,
Вона мене не відболіла,
Й роки́ її ще молоді.

Так ось що стверджувати буду
І про́шу все це пам’ятать:
Не дам я лить на неньку бруду,
Їй буду кри́ла розправлять!»

23.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006603

ЦІНУЙМО МОВУ

Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.

Цінуймо мову, незбагненний скарб,
Це скарб, який дарований Всевишнім,
В нім розмаїття всіх відтінків фарб,
Найкраща квітка у букеті пишнім.

Цінуймо мову, мову-оберіг,
Це дуже сильна і потужна зброя,
Із нею в незалежність шлях проліг,
У нас із нею віра й правда сво́я.

Цінуймо мову, зброю з-поміж зброй,
Вона, мов шабля, що свистить в повітрі,
Поліг за неї не один герой,
Вона колюча на своє́му вістрі.

Цінуймо мову, не ганьбім її,
Бо наша мова дійсно солов’їна,
І нею нам співають солов’ї,
Без неї не жила́ би Україна.

Цінуймо мову, нашу складову́ –
Без неї нашій нації не бути,
Цінуймо нашу мовоньку живу
І їй не даймо вічним сном заснути.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006434

ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА

Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,
За неї ідуть з ворогами на прю,
За неї героїв ординці вбивають,
За неї рідненьку ми з вами в строю́.

Борімось за неї, не даймо убити,
Не даймо її ворогам придушить,
Бо мова вкраїнська завжди́ має жити,
Й не сміймо ворожим сміттям засмітить.

Її солов’їну у серці леліймо,
Неначе святиню її бережім,
Душевним теплом калино́ву зігріймо,
Як маму і тата, у серці носім.

Не даймо над нею потворам знущатись,
Це – нації код, це – любов і життя,
Не сміймо її ми ніза́що цуратись,
Це – роду коріння й душі вишиття.

Її калинову, як скарб, зберігаймо,
Скарбницю замкнім на надійні замки́,
У спадок нащадкам її передаймо,
Немов вишиванку свою́ й рушники.

Хай в світі звучить мелодійна усюди,
Хай піснею лине, хай птахом зліта,
Вкраїнська – найкраща і жить вона буде,
Бо лине із серця і мовлять вуста.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006441

Як описати доторк любові?
Ніжність? Чи вірність?
Лагідність в слові.
Як змалювати доторк кохання?
Любощі? Ревнощі?
Просто зітхання.
Спробуй дібрати відтінки чуттів:
Збирай намисто зі слів.

2025 р. ©Ірина Вірна

Із мене витікають слова
Як із розбитого глечика – без дна
Повільно так
Слово за словом
Як крапля за краплею…
І раптом потік нестримний
Словосполучень і речень
Глечик пустий
Немає слів
Без заперечень
11.11.2023 ©Ірина Вірна

Мова має значення
Мова —- це скарб, що віками збирався,
У серці народу, в душі вигравався.
У слові —- і пісня, і біль, і надія,
І сила, що духом безмежність відкриє.

Мова —- це корінь, що землю тримає,
Без нього народ мов листок облітає.
Це голос предків, що шепоче в віках,
Це спогад про битви, про волю в руках.

Не зрадь її, рідну, нехай не загине,
Бо мова —- це правда, душі її крила.
Вона —- оберіг у холодні часи,
Вогонь, що горить у глибинах краси.

Любімо її, розмовляймо. співаймо,
У серці своєму святиню тримаймо.
Бо мова —- це більше, ніж просто слова,
Це наша і сутність, і слава жива.

Моя колискова, барвиста, казкова,
Моя барвінкова, п’янка, волошкова,
Моя солов’їна, співуча і вільна,
Моя чарівна, милозвучна, довільна.
Моя лугова, лісова і небесна,
Завжди молода, річкострунна, як весни.
Моя довгокоса, мрійлива, зваблива,
В минулому- бранка, сьогодні – щаслива!
Моя і стійка, і яскрава, і сильна,
Моя материнська, бабусина, сина.
Моя калинова, вербова, кленова,
Уся в вишитті, наче панна казкова.
Струнка- як тополя, красива – як щастя,
Стрімка, наче доля, жива – і не здасться!
Моя найбагатша, найкраща і щира,
Краса- наречена, і завжди щаслива.
Моя стоголоса, гучна, веселкова,
Водночас проста, як дитя,і квіткова,
Моя золота, вже свята, світанкова –
Моя українська ріднесенька мова!

НЕ ЦУРАЙСЯ

Не цурайся мови, друже –
Вона калинова.
Мелодійна і барвиста
Українська мова.

Не цурайся і не нехтуй
Нею розмовляти,
Бо Вкраїна й рідна мова
Мають розквітати.

Не кажи, що тобі зручно
І близька ворожа.
Тільки наша милозвучна!
Й на це ласка Божа.

Хай складаються щеле́пи
До рідної мови,
Адже ти не розтелепа,
Що веде розмови.

Не звеличуй ти ворожу
Своїм белькотінням,
А й скажи: «Усе я можу,
Вже прийшло прозріння».

Не топчи ти калинову,
Бо вона – єдина,
Нею має розмовляти
Уся Україна!

18.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039982

Українська, дзвінка вимова.
Є найкращі у неї слова.
Найрідніша для серця мова,
Давньовічна і завжди нова.

Всі віки боротьба і знову
Ти стоїш за право на життя.
Спотикалась, брала обнову,
Проростала у своє буття.

Ти лунай, як завжди, як ніколи!
Твої діти співають пісні.
Найніжніші твої колискові,
Витри очі, хай будуть ясні.

Від батьків нам дісталась, спадок.
Скарб найбільший з прадавніх віків.
Ще прийде той найкращий світанок,
Розквіт твоїх найкращих років!

Співаки і поети завжди,
Твої плечі і твоя гора!
І звучатиме слово правди.
Українська назавжди жива!