Світанок літа не настане
Сонце встало, пташки заспівали — та вже тепло не рідне, воно утікає. Останній день весни ніжно тліє, поки захід тече по стіні. Ти ні ближче, ні далі ні на метр — літо. День поволі стихає, ніч біжить та кричить, Травень прощається ніби в останній раз. Обірвалось щось, в […]
Залізна теорія правосуддя
Чи може кодекс написати робот? Такий, що скорить своїй волі й слову, Змусить утриматись від злодіянь кошмарних, Знітивши душу, щоб ніколи знову Не чуть новинних збірок кримінальних... Феміда має буть сліпа, глуха й не відчувать уколів Сумніву, огиди чи прихильності людському горю - Бездушна і холодніша за зимові […]
Можливо
Можливо, в мені все зламалось. Володар там – вітер, Він все забирає, торкається – Цілого світу. Руйнує, цілує, дарує Ласкаві пісні. І тихо-нечутно вбиває, спокійних, У сні. Можливо, в мені все зламалось, І там – завірюха. У неї єдиний закон – Це тікати щодуху. Можливо, в мені все […]
Із "ДУМОК"
Пелюстки півоній мою колихнули весну. Із осені виросли ранком посріблені айстри, Я так усміхаюсь, що мабуть, за хвилю засну В очах серед світу – такого недбалого майстра. Цей світ насадив коридори величних садів, Приніс аромати в покої буття – чи темницю, Повірив у віру, а в доньку її […]
Із "ІСТОРІЙ"
А це залишиться назавжди з тобою. Ця мить на піску, її змиє піна, Вона раптом здасться - нечутно гіркою, Нечутно малою в бокалі вина. Її розметають свічки поміж тіні, Вона проступає під світлом вікна, А те, що рядки кострубаті і тлінні - Це вже не її анітрохи вина. […]
Із "ДУМОК"
Це так дивно. Я читала, Як горить моя душа. Де тремтіла, де упала, Де їй дали відкоша. Наче двері в нові ночі Відчинила серед снів. Там мене чекали очі, Люди там жили ясні, Наче знала - далі ранок, Але спершу буде це, І мільйони моїх ранок Припалила там […]
23.38
Я бачила геть не усе. Я бачила дальню дорогу, Карету, яка вже ніколи, ніколи не верне назад. І усмішку ввічливу тих, Хто мою пересторогу Безцільно пустив на вітер і решті не розказав. Далекий, безумно далекий Зникає в пітьмі горизонт, Я бачу крізь лінзи в оправі, як там розбивається […]
22.14
Послухай уважно. Я вкотре вернулась назад. В реальності тій розбігаються наші доріжки, Я на роздоріжжі благала спочинку – хоч трішки, І ти мені зовсім нічого тоді не сказав. Одне повідомлення, втрачені двадцять секунд, На моїм екрані блистять дві іконки про виклик, І я до такого дзвінка абсолютно не […]
Мені казали
Мені казали: «будь обережною», але світ не для тих, хто мовчить, я лишаюся трохи безмежно —бентежною, навіть там, де могла би злетіти. Час стікав так повільно і боляче, наче віск із забутих свічок, я складаю себе у щось ціле із уламків болючих думок. Мені казали: «будь обережною», А […]
З настрою (Прокидаєся мов би в останнє…)
Прокидаєся мов би в останнє У чергову добу безпорадну. Наче хтось вже від самого рання Час життя твого з посміхом краде. І заграва зловісна у небі Обгорнула цю днину багрово Та весну приховала від тебе У садах онімілого слова. Де від сонця жага, лиш спекота Та бур"ян між […]
За тим, чого не повернути
Коли живеш сам із собою У вічно проклятій пітьмі Воюєш з вічною тугою Чому? За ким? Там тільки дим… Ти д маєш всіх, але й нікого Цей світ тікає з твоїх рук Ти так тримаєшся за того Для кого ти -порожній звук. Як можна вірити в свободу Й […]
Бабуся груша
Стара-старезна груша у саду, Вона, мабуть тут прожила найдовше. Співав їй вітер взимку про журбу, А навесні веселої заводив. Вже і сухе гілля у неї є Та має ще міцне вона й зелене. Всього зазнала за життя своє Та не жалкує ні про що, напевне. Її плоди солодкі. […]
Схопити тиші невловиму мить
Схопити тиші невловиму мить Безмежність неба, чистоту, блакить. Куточки потаємні у душі Де світло тихе дихає в мені. Де спогади щасливі оживуть, А мрії ніжні крила розпахнуть. Де серце вчиться вірити й любить, І крізь пітьму до сонця знов летить. Де час спиняє крок на мить ясну, І […]
Наберу в долоні сонячне проміння
Наберу в долоні сонячне проміння, Понесу у люди сонця розуміння, Щоб у кожнім серці розквітала днина, І жила надія щира та єдина. Щоб розтанув смуток, мов сніги весною, І душа співала радісно зі мною, Щоб в очах світилась віра незгасима, І любов ставала світлою, єдина. Понесу те світло […]
Зачинила двері за тобою
Зачинила двері за тобою… Залишила тишу замість слів. Наче щось обірване з любов’ю Впало гучно в порожнечу снів. В домі ще блукає тихий подих, Теплий спогад — наче тінь жива. Я шукала сенс у кожнім кроці, Відтепер живу напівжива. Мовчки стіни слухали розмови, Що не стали правдою тоді. […]
Забриніла сльоза
Забриніла сльоза, мов прозора роса, По щоці неквапливо скотилась, Ніби ранок торкнувся сумного чола І туманом у душі оселився. В ній тремтіли слова, що не встигли зійти, І думки, що зів’яли у тиші, Там ховались літа, недосяжні світи, Що загублені десь поміж віршів. Забриніла сльоза — утекла, не […]
Світлий спомин
Ніжна гілка бузку на дорозі лежить, Сиротливо піднятись не в змозі. Її пестить лиш вітер — та не оживить, Лиш гойдає пелюстки в тривозі. Аромат її ще у повітрі стоїть, Та ніхто той бузок не тривожить. Наче спомин про те, що уже не болить, Та із пам’яті стертись […]
Спини мене
Спини мене — я вже стою над краєм, Де крок — і тиша вибухне в мені, Де кожне слово лезом розтинає І кров’ю осідає на душі. Спини, коли зневіра душить груди, Коли в повітрі — попіл проліта, Коли між сотень — наче йдуть не люди, А порожнеча дивиться […]
