Час не лікує –
Він пливе, мов вихор, пливе у вічність
стрімко, мов струмочком.
Час не лікує –
Тільки бальзамує криваві рани
туги за синочком.
Час не лікує –
А серденько плаче, криваві сльози
очі обпікають.
Час не лікує –
А душа ридає, лише в молитві
серце відкриваю.
Час не лікує –
А молитва лине ввись небесну
до самого Бога.
Час не лікує –
А думки шепочуть, щоб Богу милая
була моя дорога.
Час не лікує –
Ми усі це знаєм. Не завжди нам
приходиться радіти.
Але щоби приходити до РАЮ,
Повинні бути щирі ми,
як діти.

Любов Колодій

Сльоза солона
по лиці стікала
І тихо падала
краплинкою додолу.
А мати сина
в полі виглядала,
– Коли повернеться
синочок мій додому?
Моя кровинко,
ти моє серденько,
Синочок любий,
ласкою зігрітий.
Ти став на захист
нашої країни,
Бо тут живуть
іще маленькі діти.
Ішов у бій ти
лицарем відважним.
Просив у Бога
сили і надії,
Щоби розквітла
наша Україна,
Щоби збулися всі
юначі мрії.
А Господь Бог
дивився в чисте серце
І дарував тобі
безмежну віру.
Надію дав:
Воскресне Україна
За те, що Богу
ти її довірив!

Любов Колодій

… Заплющу очі –
й в небо піднімуся думками,
щоб синочка там зустріти.
Заплющу очі –
Й ніжно усміхнусь.
Згадаю час, коли були малі ще діти.
Заплющу очі –
А роки ідуть.
І ось мій син у юність вже полинув.
Заплющу очі –
Він подався в світ.
Поріг своєї хати він покинув.
Заплющу очі –
Вічність і життя…
Переплітаються стежки й дороги.
Заплющу очі –
А душа болить.
І з серця вже не викинеш тривоги.
Заплющу очі –
А війна бреде,
І дух її неначе спопеляє.
Заплющу очі –
А життя іде,
І долю кращу люд увесь чекає.
Заплющу очі –
Й думку в небеса я відпускаю,
хай пізнає Бога.
Заплющу очі –
й лицарів добра зустріну там,
небесна їх дорога.
Заплющу очі –
А уста тремтять.
– О Боже милий, як їх тут багато.
Заплющу очі –
В відблисках тепла Ти їх прийми.
Ти ж їх небесний Тато.
Заплющу очі –
І яскравий цвіт
Вже огортає вільну Україну.
Заплющу очі –
І душі політ відчує
Міць і силу до загину.
Заплющу очі –
Й Господа любов усі пізнають,
Хто Христа приймає.
Заплющу очі –
Й Діва пресвята
Усіх нас Омофором покриває.

… Заплющу очі –
й в небо піднімуся думками,
щоб синочка там зустріти.
Заплющу очі –
Й ніжно усміхнусь.
Згадаю час, коли були малі ще діти.
Заплющу очі –
А роки ідуть.
І ось мій син у юність вже полинув.
Заплющу очі –
Він подався в світ.
Поріг своєї хати він покинув.
Заплющу очі –
Вічність і життя…
Переплітаються стежки й дороги.
Заплющу очі –
А душа болить.
І з серця вже не викинеш тривоги.
Заплющу очі –
А війна бреде,
І дух її неначе спопеляє.
Заплющу очі –
А життя іде,
І долю кращу люд увесь чекає.
Заплющу очі –
Й думку в небеса я відпускаю,
хай пізнає Бога.
Заплющу очі –
й лицарів добра зустріну там,
небесна їх дорога.
Заплющу очі –
А уста тремтять.
– О Боже милий, як їх тут багато.
Заплющу очі –
В відблисках тепла Ти їх прийми.
Ти ж їх небесний Тато.
Заплющу очі –
І яскравий цвіт
Вже огортає вільну Україну.
Заплющу очі –
І душі політ відчує
Міць і силу до загину.
Заплющу очі –
Й Господа любов усі пізнають,
Хто Христа приймає.
Заплющу очі –
Й Діва пресвята
Усіх нас Омофором покриває.