Як я люблю весну зеленокосу!
Її прихід на крилах дощових!
Крізь сірі хмари і пелену холодну
Все розмальовує в барвисті кольори.

Весна так полюбляє все зелене!
Зелені квіти й трави у садах.
В квітковій сукні, ніби наречена,
Вінок зелений вбрала мавка весняна.

А наші квіти! Радість то очам!
І серцю ніжні почуття любові!
Так хочеться, щоб квітнула земля,
Бо там де квіти - там немає болю.

Бо там, де квіти - там цвіте весна,
Птахів там відголосся тихе щебетання.
Там, де природа наша ожива -
Приходить спокій, радість і кохання.

Рожеві, білі, сині і червоні,
Жовтенькі й голубі, багряні кольори.
А ще - тендітні, ніжно-волошкові!
То є багатство нашої весни!

Як я люблю весну зеленокосу!
Її, таку прекрасну й гомінку.
Ми так чекали нашу милу гостю!
Я так люблю її, красуню запашну.

Запахло весною, радіється люду,
І вишні нарешті в садку розцвіли.
І гамір, і сміх, дітвора скрізь і всюди
Не може натішитись нашій весні!

Та й Мурчик не проти весняних листочків,
Й радіє всім квітам й пахучим гілкам.
Ще б пак! Йому добре сховатись нарешті
Не десь там, під снігом, а в морі тепла!

Тепла і краси, де наш Мурчик гуляє
Як принц, або лицар, чи просто юнак!
Він голову вище задер, ніби знає,
Що він - то є красень, що він - не простак.

Біленький гуляє по гілці вишневій,
Мурчить так поважно, як бравий співак!
А потім стрибає ще й на яблуневу...
То Мурчику добре живеться ось так!

Ой, добре живеться і Мурчик то знає,
Нічого не зробиш - він то заслужив!
Ну все, він пішов, бо ж часу не має -
Ще гілки черешні він не дослідив!

Як я люблю весну зеленокосу!
Її прихід на крилах дощових!
Крізь сірі хмари і пелену холодну
Все розмальовує в барвисті кольори.

Весна так полюбляє все зелене!
Зелені квіти й трави у садах.
В квітковій сукні, ніби наречена,
Вінок зелений вбрала мавка весняна.

А наші квіти! Радість то очам!
І серцю ніжні почуття любові!
Так хочеться, щоб квітнула земля,
Бо там де квіти - там немає болю.

Бо там, де квіти - там цвіте весна,
Птахів там відголосся тихе щебетання.
Там, де природа наша ожива -
Приходить спокій, радість і кохання.

Рожеві, білі, сині і червоні,
Жовтенькі й голубі, багряні кольори.
А ще - тендітно-ніжні волошкові!
То є багатство нашої весни!

Як я люблю весну зеленокосу!
Її, таку прекрасну й гомінку.
Ми так чекали нашу милу гостю!
Я так люблю її, красуню запашну.

Весняне сонце по-іншому сідає,
По-іншому світає навесні.
Природа тихо-тихо оживає,
В навіть сняться зовсім інші сни.

А як інакше!? Любо так на серці,
Коли проміння в шибку загляда,
Коли вишневим ніжним білим цвітом
Садок біліє - то прийшла весна!

А як ми всі чекали на весну!
На тепле сонце, на крихку надію!
Як перша квітка тягне пелюстки,
Щоб від землі черпнути трохи сили.

Для нас весна, немов ковток повітря,
Неначе струмінь віри у життя.
Крізь темряву - легкий промінчик світла,
Який провів би нас у тихе укриття,

В якому затишно й спокійно ніби вдома,
Де купа квітів, водоспад тепла.
Від радості - легка солодка втома
І тут ніхто не знає, що таке "війна".

Де б таке місце на землі знайти!?
Колись так було добре в рідній хаті...
Колись, коли ракети не гули
І поки не прийшли нас "визволяти"...

Нам би весну у серце повернути,
Нам би надію поселити в дім...
Та головне - ніколи не забути,
Що найдорожчий скарб в житті - то мир.

небо захмарилось, потемніло
повітря запахло дощем
сонце сховалось, спохмурніло
передчуття дощу - щем

сутінки заволоділи краєм
обійняли все навкруги
піднялися над виднокраєм
неначе справжні Боги

хмаринки вдягнулися в плаття
сіро-сизі й купчасто-дощові
дощик намочив верховіття
потічками стік у траві

загриміло, розійшовся дощ
до блиску поливав дерева
не оминав жоден кущ
водою доповнив джерела

квітам прикрасив пелюстки
намочив трави, листочки
зволожив молоді паростки
розіслав водянисті ковдрочки

заметушились звірята й птахи
в пошуках - тимчасовий прихисток
юрбою біжать дітлахи
пагіння випускає любисток

дощик влаштував душ
омив дороги, будинки, вікна
все освіжив довкруж
краплинка дощу - всепроникна

в містян - парад парасольок
у селян - активна робота
дощова погода - затишок
опади - врожайна позолота

прогриміло, подощило, розпогодилось
сонечко й райдуга - з-за хмар
поле вологою доповнилось
дощ над рослинами - цар

дітвора поспішає на прогулянку
звірята вибігають зі схованок
пернаті затягнули веснянку
звеселяють швидкий танок

очистилась дощиком природа
щедро напилась води
минулась весняна прохолода
час росту, цвіту, краси

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Пішов у танок перший весняний дощик.
Підлив пралісне дерево, маленький кущик.
Попросив знайти парасольку, плащик.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Прокинеться природа. Оживе все навколо.
Щебетливі птахи звеселять своє соло.
Розпогодиться. Веселка намалює коло.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Найбільше зрадіє дощу селянин.
Засіє ниву з найдобірніших зернин.
Надіється на вологу з дощових хмарин.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
У вологому ґрунті проросте травичка.
Дощовій краплинці всміхнеться квіточка.
Набубнявіє досхочу малесенька брунечка.

Рання весна... Кап... Кап.... Кап...
Завесниться. Скрізь зарясніє листочками.
Збіжить водичка веселими струмочками.
Наповниться довкілля людськими голосочками.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Земля збагатиться рослинними життями.
Прикраситься цінними коштовностями.
Зарясніє сходами, травами, суцвіттями.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Йде життєдайна енергія весняного дощу.
Стою під ним. Зачерпну з пригорщу.
Небо дарує землі велику силу цілющу.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Ла́стівочки прилетіли,
Серде́чка наші зігріли,
Божі пта́шки несуть щастя,
Світлі, милі і прекрасні.
Працьовиті й клопітливі,
Розумненькі і кмітливі,
Будують гніздечка для малят -
Своїх маленьких пташенят,
З гру́дочок вологої землі,
Наспівуючи мелодійні пісні.
На сонечку виблискує пір'ячко,
Довгий хвостик, тонкі́ крила,
Прилетіли на моє подвір'ячко,
Діточок своїх літати вчили.
Мама і тато маленьких ластів'ят,
Годують комахами дівчаток і хлоп'ят,
Трудяться від світанку до заходу сонця,
Все метушаться біля мого віконця.
Весною і літом нас веселять,
А восени дощі і вітри зашумлять,
В теплі краї ластівки полетять,
А ми їх з нетерпінням будемо чекать.

11.04. 2023. С.М. Онисенко

ШАНС БІЛОЇ КРАЛІ

У Карпатах наших зимонька-зима,
Шуби поховали ми усі дарма́,
Й чоботи зимові нам прийшлось виймать,
Знову білу ковдру ними потоптать.

Квітень. Скоро Пасха. Але білий сніг
По усіх усюдах знову в нас проліг.
Квітоньки накрились білим килимо́м,
Хоч давно не спали вже зимовим сном.

У дуеті з вітром ле́гкий морозець
По Карпатах ходять знову навпростець.
Білая перина з легкістю лягла,
Все у білі шати знову одягла.

Зіроньки-сніжинки в легкому танку́,
Всі кущі й дерева в білім кожушку,
Тих сніжинок танець й музика зими́,
Де не кинеш оком – всюди килими́.

Милує це око, але ж квітень в нас,
Квітнути усьому підійшов вже час,
А тут біла ковдра кралечки зими́
Й помахи у танці білими крильми.

У моїх Карпатах кралечка зима,
Хоч уже прощалась з нами усіма.
В квітні повернулась, нам співа романс,
Скористала краля повернутись шанс.

07.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979522

Весна - то не тільки лиш проліски,
То не тільки пташки та їх спів.
Розцвітає жовтесеньке сонечко,
Жовтий братик весняних братів.

А брати - то підсніжники білі,
Вони люблять нарциса красу.
Пелюстки його ніжні, красиві
Так чарують і манять весну.

Квіти жовті весна поливає
І дощем, й навіть снігом щодня!
Та нарциси попри все розцвітають!
Їм холодна весна не страшна!

А нам тепло та любо на серці,
Споглядаючи жовту красу.
Ніби чисті тендітні озерця
Зазирають в душі глибину.

Бо ж нарцис - гордий, ніжний, незламний
Й не боїться красу показати.
Крізь сніжинки холодні, "весняні"
Він цвіте, щоб людей потішати.

І потішив! Жовтенька голівка
Немов сонечко власне в садочку.
Біля нього листки розпускають
Його син та красунечка- дочка.

Прийшов до нас квітень,
Теплим сонечком світить,
Промінчиками нас зігріває,
Тихенько вітерець повіває.

Білі і жовті нарциси милуються,
Із зеленими листочками цілуються,
Поважно поставали тюльпани,
Одягнули різнобарвні жупани.

Виглядають проліски тендітні і синенькі,
Різнокольорові крокуси лагідні і гладенькі,
Колихає вітер їхні ніжки тоненькі,
Лоскоче їх за стебе́льця молоденькі.

А навколо бузковий килимок рясту,
Мій квітник прекрашає так рясно,
Маленькі, барвистими очима дивляться,
Весняним дощиком живляться.

А який же гарний садок біля хати!
Ніби побував у царських палатах,
Сливи, вишні, яблука і абрикоси,
Вкриті рожево-білим цвітом їхні коси.

Над квіточками бджілки трудяться,
Пилок збирають, не нудяться,
Медовий аромат пахучого цвіту,
Приваблюють бджолину еліту.

Із бджілками метелики літають,
Весело і грайливо пархають,
Фіалочки їм завжди раді,
Співають, танцюють, як на параді.

Квітень дарує нам чарі́вну казку,
Радість, неймовірну ласку,
Мелодійний спів пташечо́к,
Ніжний аромат квіточо́к.

04.04.2023. С.М. Онисенко