Для чого на світі з’явилася влада?
Чому за для неї втрачають людське?
Які її функції,тільки відверто?
Щоб не для піару,а на благо людей.

Чому так в суспільстві з давна повелося,
Що влада безкарна,все може вона?
Хіба ж не народ дав їй в руки закони,
І може не слід їй про це забувать.

Чому поліцейські,судді,прокурори,
Як тільки у крісла вмостились свої.
Забувши присягу що дали народу,
Ведуть себе так ніби Боги вони.

Залякані очі , лиш погляд з під лоба,
Бояться про владу у слух говорить.
Та там такі ж люди із плоті і крові,
Що просто забули з народу вони.

А може цю владу створили навмисно,
Щоб можна було винуватити іх?
Простіше кричати про не компетентність,
Чим стати й почати самому робить.

Ми будемо жити в страху і покорі,
Тягнути ярмо крізь роки і життя.
Допоки свідомо прийде розуміння,
Що влада це ми, що це наша земля.

Так що ж таке влада,хто може сказати?
У кожного відповідь буде своя.
А на мою думку,це сильний наркотик,
Залежність від неї ламає життя.

Не знаю як правильно, з чого почати?
Щоб мене почули народи країн.
Не будьте глухими,сліпими,німими,
Не дайте початись глобальній війні.

Хіба ви не бачите цього терору?
Де сіють ненависть при помочі СМІ.
Релігії, мови, етнічні різниці,
І це лиш частина,як нас розділить.

Не видимий ворог плете свої сіті,
Він схожий на рак з безліччю метастаз.
Безжально іде від країни в країну,
Щоб з часом всім світом йому панувать.

Він ніби хірург робить розріз в суспільстві,
Його інструментів,безмежний набір.
Спочатку наркоз,запускає він фейки,
Щоб люди не бачили море крові.

А потім красиво опише про цілі,
Що ніби він справжній спаситель землі.
І люди повірять бо їхня свідомість,
Набита брехнею за довгі роки.

Та справжньої цілі ніхто не озвучить,
Бо люди для них,це як пішки у грі.
Забудьте свободу і все що ви чули,
Повага відсутня, закони сліпі.

І що Демократія вже лише слово,
Її нищить в світі тотальний режим.
Щоб люди забули про єдність суспільства.
А жили в страху, як худоба в хліві.

Не треба нам вірити кожному слову,
Що в світі народи якісь не такі.
Вони усі люди під небом під сонцем,
Що мріють прожити без сліз і війни.

Відкрийте вже очі, довкола погляньте,
Що в світі повальний іде геноцид.
Винищують цілі народи відкрито,
А інші мовчать, не стосується їх.

Але ж зрозумійте,якщо промовчати,
То зло те прийде і у ваші хати.
І знайде причину,щоб вас покарати,
Бо ви не підходите в світовий стрій.

Ніхто так уважно не стежить за вами,
Як люди яким ви вже не до душі.
Ті люди які за життя краще знають,
А в гучнім застіллі вони мудреці.

Вони як історики,чи літописці,
І ваше життя по секундам у них.
Завжди порадіють за ваші невдачі,
А посмішки ваші отрута для них.

Ці люди в розмові, оратори слова,
Нема в світі тем ,щоб не знали вони.
Наука,політика,війни й кохання,
Про все це із матом пояснять вони.

З такими людьми завжди дружба цікава,
Коли за столом, то повага і лад.
А як розійшлися у сторони різні,
То можна і брудом тепер поливать.

Ці люди не винні такий їх характер,
Від чорних думок по чорніла їх кров.
Навіщо робити життя яскравішим,
Як можна кричати що інші багно.

В оточенні кожного є такі люди,
Які від токсичності ніби чумні.
І їх не повернеш на світлу стежину,
Бо в пляшці і злобі застрягли вони .

Четверта весна без тиші ,без миру,
І безліч життів вже забрала війна,
Гектари землі майорять прапорами,
А їй ні кінця ні краю нема.

Сили могутні світів і релігій,
Боги онуків, і Бог християн.
Хочу до всіх вас сьогодні звернутись,
Годі випробувань дочкам й синам.

І тут не важливо якої ти віри,
Бо смерть не сортує,при ній рівні всі.
І боляче чути про сотні загиблих,
Бо ми на землі цій всі сестри й брати.

Коли поміняються цінності в світі?
Де гроші і влада лише інструмент.
Що справжнє багатство ,життя і здоров’я,
І дім наш земля ,без кордонів і меж.

Не треба дебатів хто круче у світі,
За кольором шкіри рівняти людей.
Доводити чия зброя сильніша,
Не треба життя марнувати на це.

Прозрійте нарешті, до поки не пізно!
Живіть по людськи, без хаосу й війни.
Заради амбіцій не вбивайте подібних,
Багатий чи бідний всі рівні в кінці.

О люди люди ви повсюди
Не завжди так як зараз буде
Серед гріхів ви і облуди
Колись вас час судити буде

О люди люди камінь в грудях
Ви тільки люди десь на людях
За вами люди інші будуть
Колись і вас навік забудуть

О люди люди вас не стане
Життя мов сніг собі розтане
Допоки вічність не настане
Лишають люди людям рани

Сьогодні було чи не було
Сьогодні йти чи ще чекати
Сьогодні мабуть варто знати
Кому життєвий звіт складати

Сьогодні ми із часом в ногу
Відчуєм радість чи тривогу
Сьогодні ми пізнали Бога
Сьогодні наша це дорога

Сьогодні все чого нам треба
В людей у людях є потреба
Наш дух мов птах рветься до неба
До невідомого ще неба