Заміну знайшов? Вибачаюсь.., але я що балабол?
Ну блін, ну серйозно ви що.. Замінити людину іншою, щоб почувати себе як жучок?
Бути в безпеці, та бути крутим, ні я лише хотів відчувати себе не більш чим простим.
Я готовий для людей на край світу піти, а вони що?.. - "чувак ти знову тугий.."
Про неї я більше слова не скажу, но блін, якщо честно, доволі є важко.
Виноватим зробили мене вчора й сьогодні, хех нічого нового)
Щоб дізнатись хто винен чи не винен, сторону бачить лише блять один він.
Чому ти заблокав? Чому так жорстоко? Тому що.. люди вчиняють ЗАВЖДИ НЕ ТИМ БОКОМ.
Що знову не так? Чому ти знову в тільті?.. Ну ля в котрий раз, я знову на самоті.
Та все буде добре, це лиш тимчасово, - друже розумію, але це є кріпово.
Коли для людей старався серцем кохати, а вони лиш беруть, та кажуть що "їм знову начхати".
Навіщо давати хлопцям надію, якщо ти дурне, та я знову не винен...
Зробивши деяким хлопцям жорстоко, повернеться в двічі тобі заднім боком.
Реально кажу - так ніколи не робиться, хоча її статус про себе говориця..
Ну камон.. Навіщо робити, навіщо вчиняти? якщо ти з людьми не вмієш реально мовчати..
Потрібно сказати яка ж вона гнида, така підла, жорстоко, погана людина.. - А потім що? - Та я знову "НЕ ВИННА!"
Вже пізно братися за голову й казати
"чому не почала я це скоріше.."
Все що могли ви це брехати.
Брехня на те й солодка,всім по смаку,
чого не скажеш ти про правду.
Ви можете змінити їмя,
колір волосся чи смаки свої,
але залишитесь тією самою людиною,
Якою завжди ви були.
Війна... Києво-Печерська Лавра - духовна святиня.
московське православ'я - загроза українській державності.
Гібридні технології... Релігія... Протистояння...
російські попи в Україні вдаряють по свідомості.
Українських вірян вони затягнули в свої тенета.
Змогли зламати їх і озлобити проти свого народу.
Агресивне налаштування, денацифікація - ворожа мета.
Попи живуть тут у розкоші, мають велику вигоду.
Йде неприхована, відкрита релігійна конфронтація.
московський патріархат виступає проти України.
Зневажати нас вчить кремлівсько-кирилівська інструкція.
Поза законом - моральні поняття, людські терміни.
Завершився час оренди приміщень святої Лаври
Та московських попів звідти виселити не можна.
Озброївшись підтримкою віруючих, шукають шпари,
Як залишитись... Їхня віра - несправжня, безбожна.
В хід ідуть лихі прокльони, залякування, брехня.
Святині розкрадаються. Вивозяться церковні цінності.
Проклята свідомими українцями хижа москальня
Вкотре мерзенно знівелювала принципи набожності.
Звільнення українських церков від вражих попів -
Найголовніше завдання тилу під час кривавої війни.
Розгул одурманених та агресивних фанатиків
Тепер змушені спинити відповідні органи та чини.
Пора вже офіційно визначити негромадян України -
Тих, хто живе на українських теренах, а славить росію.
Хай їдуть на здичавілі, спустошені землі московщини.
Не можна терпіти злобу до своєї держави й агресію.
Гинуть мирні цивільні люди й патріоти-захисники,
А московська церква ставить українців на коліна.
російські попи поводяться з вірянами, як власники.
Хіба здатна собі дозволити таке нормальна людина!?
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Життя... Людина... Добре слово...
Встигніть сказати обов'язково.
Всім серцем кажіть, не показово.
Потім??? Пізно... Вже - однаково...
Життя... Людина... Відкладена зустріч...
Йдіть. Відкиньте сумніви з протиріч.
Відверто поговоріть віч-на-віч.
Потім??? Пізно... Вже світ - потойбіч...
Життя... Людина... Щира вдячність...
Не мовчіть. Проявіть сердечність.
Вона вдало примножить моральність.
Потім??? Пізно... Вже - гірка реальність...
Життя... Людина... Необхідний вчинок...
Зробіть благородно, без обіцянок.
Він прикрасить день, ніч і ранок.
Потім??? Пізно... Вже - час поминок...
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
напевно, що немає в цьому світі людини
котра б хоч раз по гострому лезу не йшла
є в природі прірви, гори, яри та долини
ну, як би вона мимо них пройшла
думаю, що немає серед нас також й тих
хто б ніколи та ні в чому щасливим не був
щастя - сукупність моментів великих і малих
хтось остаточно цього ще не збагнув
кожне життя колись гірчило, кожне й цвіло
ніхто - не виняток... Було в нас і те, і інше
то квітла в душі весна, то снігами її замело
бувало, жилось весело, бувало, й сумніше
людина має особистий спектр почуттів
звучать ті ж самі сім нот, але в кожного - свої
по-різному насичена гама душевних кольорів
у когось переважають яскраві, в інших - бліді
там, де зринають гострі й порожні слова
ніщо не говорить про ласку, повагу, любов
а в декого від гармонії аж крутиться голова
сумісні плани та зустрічі знову й знов
є індивідуальний, граничний поріг болю
власна глибина розчарувань та втрат
мрії, поняття про сім'ю й надії на долю
особистістно-людський вирішальний старт
пишеться реальне життя, а не його чорновик
радість і журба дають свої відчуття в серце
хтось вірно обрав шлях, а хтось зайшов у тупик
кожен тримає в руках доленосне весельце
дехто зовсім випадково сів не у свій вагон
не судилося... Дороги розійшлися нарізно
непривітним, холодним виглядав той перон
на якому востаннє прощалися слізно
та як би там не було, нам світить ясне сонечко
велика буря має, як початок, так і кінець
час уміло просіває всіх через ситечко
не з кожною людиною варто йти під вінець
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Я - щаслива людина...
В мріях до зірок вже навчилась злітати.
Розкішно цвіте в моїм серці калина
І живе в нім Україна - Батьківщина-мати.
Я - щаслива людина...
Люблю отчий дім, край, земляків.
На п'єдесталі - діти, сім'я, родина
Та вічна шана і любов до батьків.
Я - щаслива людина...
Закохана в поетичні рими.
Різною буває моя ніч і днина
Та я з Вами радію й плачу ними.
Я - щаслива людина...
Люблю життя, щоб у нім не було:
Тоді, як воно - красиве, мов перлина,
І тоді, як журбою в серці залягло.
Я - щаслива людина...
Люблю людей кардинально різних.
Мене вабить душа, а не одежина,
І надійність в хвилинах грізних.
Я - щаслива людина...
Незалежно від віку, знаходжу себе.
В мені - заведена робоча пружина.
Є свої хобі. Радує небо сіре й голубе.
Я - щаслива людина...
Мій тонус підіймає духмяна кава.
Захоплює кожна тварина й рослина.
Настрою додає пташина ласкава.
Я - щаслива людина...
Отримую задоволення від того, що маю.
Цінністю є кожна прожита хвилина.
От тільки війною серце на дрібні куски краю.
Вже не змінюся. Такою й залишусь...
Знайду позитив там, де ніколи ніхто не шукав.
З любов'ю до життя я в майбутнє впишусь.
Наберуся сили від дерев, квітів, трав...
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Не звертай увагу на недоречні людські пересуди.
Хто знає, що було чи є зараз в оточенні Твоїм?
Чому від хвилювань і ридань аж тремтіли груди,
Коли вдаряли блискавки й линув сильний грім?
Хто не пережив негоду чи грозу, той і не зрозуміє,
Як може рватись душа на дрібнесенькі шматки.
Стороння уява пишними здогадками рясніє.
Декому подобається "перемивати чужі кістки".
Тепер все залежить від Тебе. Нічого не пояснюй.
Ти - жінка, особистість... Вставай... Далі йди...
Не проси допомоги. Твоя доля? Сама її й змінюй.
А люди? Хай вони доскладають ті легенди.
"Про Тебе говорять?" - Значить, Ти - попереду.
Якби ж була позаду, то ніхто б і не помітив.
"Зі всім справляєшся?" - Вмієш дати собі раду.
Просто воду, що Ти пила, трохи хтось скаламутив.
Не падай духом. У цьому вимірі - багато дверей.
Коли зачиняєш одні, зразу ж відчиняються інші.
Світ - повен справжніх несподіванок і лотерей.
Щось змінюють люди, але більше - у всевишші.
Вір у себе й Ти зі всім справишся! Прорвешся!
Крок за кроком торуй добрий, завтрашній день.
Все залежить від того, з ким надалі поведешся.
Іноді біля красивого дерева росте гнилий пень.
Так буває в сім'ї чи в оточенні різних людей.
Кожному - своє. Життя всім дасть добрий урок.
Подумай... Відразу не буде на все відповідей.
Йди назустріч новому дню! Роби перший крок!
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Бурлить синє море... Розгойдує хвилі.
То здіймає їх вгору, то різко кидає вниз.
Невпинно пробігають роки, сердечку милі.
Вальсують в таночку, як морський бриз.
Ніхто і ніколи не вгадає, куди дме цей вітер.
Якої він сили, що, кому й коли затанцює.
Підбираю слова свої з найдобірніших літер
Та він все-одно вже мене не почує.
Людське життя - таємниче, наче бездонне море.
Доки не пірнеш у нього, то й глибини не взнаєш.
Зустрінеш тут все: і щастя, й любов, і велике горе.
Ти в нім живеш, а не зі сторони споглядаєш.
Пропливає наш човник по бурхливому морю.
Стрімкі вітрила здіймаються супроти вітру.
То в гарну й погожу днину, то в несамовиту бурю
Заносить й доленьку людини нехитру.
Десь вдалині схлипує й гірко плаче бандура.
Поруч веселі нотки заводить щаслива скрипка.
Щомиті старанно пишеться життя партитура.
Визначається суть, за щось чи за когось зачіпка.
Сплітаються роздуми в сріблясте волосся.
Розум із досвідом набирає найвищу висоту.
З віком, людина - немов добірне, зріле колосся.
Має вичерпні відповіді й сприймає все на льоту.
Обережно бере в умілі руки тоненький пензлик.
Частину життя, що залишилась, домальовує ним.
Сприймає майбутнє, як новий, очікуваний виклик.
Те, що було в неї досі, розвіялось в полі, мов дим.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Я в минулій круговерті робила лише те,
На що в своєму віці була здатна
Й чого вимагав від мене саме той час.
Було ж різним життя моє тамте
Та я не була безхребетна.
Промінь світла і надії не гас.
Я й зараз продовжую робити лише те,
Що підказує мені розум, совість
Й не боюся подиху шалених вітрів.
Різним буває життя моє і це
Та я проявляю витримку, розсудливість,
Бо нині в Україні - розгул ворожих вихрів.
Я й завтра робитиму лише те,
На що в тому віці ще буду здатна
Й чого вимагатиме від мене той час.
Моє життя в майбутті - туманами вкрите
Та я буду в ньому стійка, непохитна,
Щоби вогник віри і правди не згас.
Кожна людина, як і я, робить лише те,
Що підказує виховання, досвід, мудрість
Й складає суспільну гаму часу, кольорів.
Сьогодні, як ніколи, життя - несамовите.
Потрібно проявляти патріотизм і мужність,
Як би хто того робити й не хотів.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
