Війна... Києво-Печерська Лавра - духовна святиня.
московське православ'я - загроза українській державності.
Гібридні технології... Релігія... Протистояння...
російські попи в Україні вдаряють по свідомості.

Українських вірян вони затягнули в свої тенета.
Змогли зламати їх і озлобити проти свого народу.
Агресивне налаштування, денацифікація - ворожа мета.
Попи живуть тут у розкоші, мають велику вигоду.

Йде неприхована, відкрита релігійна конфронтація.
московський патріархат виступає проти України.
Зневажати нас вчить кремлівсько-кирилівська інструкція.
Поза законом - моральні поняття, людські терміни.

Завершився час оренди приміщень святої Лаври
Та московських попів звідти виселити не можна.
Озброївшись підтримкою віруючих, шукають шпари,
Як залишитись... Їхня віра - несправжня, безбожна.

В хід ідуть лихі прокльони, залякування, брехня.
Святині розкрадаються. Вивозяться церковні цінності.
Проклята свідомими українцями хижа москальня
Вкотре мерзенно знівелювала принципи набожності.

Звільнення українських церков від вражих попів -
Найголовніше завдання тилу під час кривавої війни.
Розгул одурманених та агресивних фанатиків
Тепер змушені спинити відповідні органи та чини.

Пора вже офіційно визначити негромадян України -
Тих, хто живе на українських теренах, а славить росію.
Хай їдуть на здичавілі, спустошені землі московщини.
Не можна терпіти злобу до своєї держави й агресію.

Гинуть мирні цивільні люди й патріоти-захисники,
А московська церква ставить українців на коліна.
російські попи поводяться з вірянами, як власники.
Хіба здатна собі дозволити таке нормальна людина!?

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Не звертай увагу на недоречні людські пересуди.
Хто знає, що було чи є зараз в оточенні Твоїм?
Чому від хвилювань і ридань аж тремтіли груди,
Коли вдаряли блискавки й линув сильний грім?

Хто не пережив негоду чи грозу, той і не зрозуміє,
Як може рватись душа на дрібнесенькі шматки.
Стороння уява пишними здогадками рясніє.
Декому подобається "перемивати чужі кістки".

Тепер все залежить від Тебе. Нічого не пояснюй.
Ти - жінка, особистість... Вставай... Далі йди...
Не проси допомоги. Твоя доля? Сама її й змінюй.
А люди? Хай вони доскладають ті легенди.

"Про Тебе говорять?" - Значить, Ти - попереду.
Якби ж була позаду, то ніхто б і не помітив.
"Зі всім справляєшся?" - Вмієш дати собі раду.
Просто воду, що Ти пила, трохи хтось скаламутив.

Не падай духом. У цьому вимірі - багато дверей.
Коли зачиняєш одні, зразу ж відчиняються інші.
Світ - повен справжніх несподіванок і лотерей.
Щось змінюють люди, але більше - у всевишші.

Вір у себе й Ти зі всім справишся! Прорвешся!
Крок за кроком торуй добрий, завтрашній день.
Все залежить від того, з ким надалі поведешся.
Іноді біля красивого дерева росте гнилий пень.

Так буває в сім'ї чи в оточенні різних людей.
Кожному - своє. Життя всім дасть добрий урок.
Подумай... Відразу не буде на все відповідей.
Йди назустріч новому дню! Роби перший крок!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Я в минулій круговерті робила лише те,
На що в своєму віці була здатна
Й чого вимагав від мене саме той час.
Було ж різним життя моє тамте
Та я не була безхребетна.
Промінь світла і надії не гас.

Я й зараз продовжую робити лише те,
Що підказує мені розум, совість
Й не боюся подиху шалених вітрів.
Різним буває життя моє і це
Та я проявляю витримку, розсудливість,
Бо нині в Україні - розгул ворожих вихрів.

Я й завтра робитиму лише те,
На що в тому віці ще буду здатна
Й чого вимагатиме від мене той час.
Моє життя в майбутті - туманами вкрите
Та я буду в ньому стійка, непохитна,
Щоби вогник віри і правди не згас.

Кожна людина, як і я, робить лише те,
Що підказує виховання, досвід, мудрість
Й складає суспільну гаму часу, кольорів.
Сьогодні, як ніколи, життя - несамовите.
Потрібно проявляти патріотизм і мужність,
Як би хто того робити й не хотів.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Планета Земля ніколи не стояла на одному місці.
Вона весь час крутиться навколо своєї осі й Сонця.
"Найбільша в Сонячній системі" - кажуть науковці.
Лише тут черпає людство своє щастя по вінця.

В безмежних просторах пропливають небеса.
Дарують нам відчуття радості земного життя.
Сонце, хмари, місяць, зорі... - вишукана краса.
Ми захоплюємося їхніми чарами від сповиття.

Живемо тимчасово - від народження й до тризни.
Швидко збігає людський вік, як одна мить.
Кожен, як вміє, так і розорює власні борозни.
Щось сіє в них, веде діалог зі світом, творить.

Найголовніше для нас - залишатися Людиною.
Треба використати час, як шанс робити світу добро.
Варто йти рівною, благословенною стежиною,
Засівати ниву миром, злагодою і любов'ю щедро.

Ми з Вами народилися, щоб стати щасливими.
То хто ж тоді, як не ми - свого щастя ковалі?
Не варто жити лиш для того, щоб бути багатими.
За горизонт не візьмемо багатства ні великі, ні малі.

Життєдайна планета Земля пробігала по орбіті,
Коли нас в цьому житті ще й в помині не було.
Вона є, коли ми з'явилися, і зараз живемо на світі.
Буде й тоді, як скажуть, що життя наше відцвіло.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
в їх вирі знаходжу я море блаженства
як пливуть поодинці чи разом вайлувато

я в кожній хмаринці відчуваю загадку
бачу форму, красу, насиченість, злет
шукаю пояснення чи знаходжу розгадку
складаю про них свій черговий куплет

бувало, маленькою сиджу на горбочку
під ним - наша хата, а в долині - село
здавалось, що хмари пливуть на візочку
от тоді я й потрапила до них у полон

й кожного разу, як поглядаю на небо,
там - хмарки кольорові великі й малі
і так мені - мило, і так мені - любо
неначе, від них є десь рай на землі

пливуть сині хмари й доганяють їх білі
тут враз всі змішались, десь взялись голубі
насторожують темні, а приваблюють сизі
що швидко з'явились в небесній млі

зачаровано дивлюся в небесну голубінь
пропливають хмариночки, а з ними й мої думки
якби ж мені знати, де - світло, а де - тінь
небеса таємниці приховали за лаштунки

з роками ще більше - закохана в природу
небо й земля - це основа з основ
щиро дякую Богу, що маю нагоду
під чарівним небозводом крокувати тут знов

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
тепер і я долучилась до їх чаклунства
своїм дітям зуміла ці почуття передати

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко