Сунуть небом хмари,
вечоріє, дощить,
За вікном
дуже швидко темніє,
Там вже осінь іде,
ледь грозою шумить,
Дивись, слідом зима забіліє.

Встигне осінь, потішить,
подивує своїм
І туманом, і лагідним сонцем,
Завітає до всіх берегів і садів,
Посміхнеться у кожне віконце.

14.09.2024.

Не дійшли мої мрії до мене,
Поховались, втекли почуття,
Мов барвінком,
самотність скрізь стеле,
Поглядає байдужість здаля.

День і сонцем, і вітром вітає,
Шелестить ще зелена верба,
Осінь в очі мої заглядає,
Загадкова і трохи сумна.

Огортає в свою прохолоду,
Бадьорить — і самотність пішла,
Вечір хвилю приспав біля броду,
Обізвалась у тиші сова.

Ураз спокій плеча
доторкнувся —
Головніша із мрій підійшла,
Понад стежкою вечір стелився,
Умивалась росою трава.

08.09.2024.

Осінь в мрії свої запускаю,
Прохолоду тих днів, вечори,
Між дубів, по діброві гуляю,
Лину в гай, до калини, верби.

З позолотою стрінуся клена,
Ніжний вітер огорне плече,
Ніг торкнеться трава
ще зелена,
Згодом осінь, немов, обпече.

В небі пташку очима спіймаю,
Забреду у болото доріг…
Із мрій осінь уже відпускаю,
Незабаром прийде на поріг.

21.08.2024.

Загубивсь вітер, полем блукає,
В бур’янах, між доріг
порошнистих,
В гаю осінь щось досі шукає,
Між дерев заглядає безлистих.

Зірве, кине останній листочок,
Що в густому заплутався гіллі,
Прохолоди додасть
у струмочок,
В осоці змінить колір, у зіллі.

Зарум’янить калину гарніше,
Та дощами все вкотре обмиє,
У туманне кільце, ще сивіше,
Знову осінь себе оповиє.

21.08.2024.

Дотанцьовує танець свій літо,
Незабаром з поклоном піде,
Ароматами інших вже квітів
Осінь вересень розпочне.

Кажуть, вже полетіли лелеки,
Попрощались з гніздом ластівки,
Може й так, бо дорога далека, Чи прихід буде ранній зими.

Стріне вересень першим
неділя —
Календар під рукою лежить,
Прохолодою б осінь накрила,
Приніс вітер її першу мить.

Кине тінь свою ніжну на плечі,
Розфарбує усе на свій лад,
В місяцях поміняє дні, ночі,
Чарівний розпочне листопад.

20.08.2024.

Все плаче осінь, йде дощами,
І сірий шлях вже почорнів,
Сумує днями, вечорами,
Осипавсь клен весь, споганів.

Порою сердиться вітрами,
Птахів до неба підганя…
Дитинства осінь за роками,
Село і хата, вся сім’я.

Північний вітер з річки віяв,
Котив подвір’ям листя, гнав,
Трусив дощем дрібненьким,сіяв,
Стукав у вікна, заглядав.

Дорога теж в вікно дивилась…
Тягнулась стежка повз тинів…
Бабуня пошепки молилась…
Кіт на колінах муркотів…

05.06.2024.

Настала осінь, й небо затягнула хмарами,
Укрила ліс червоно-золотими барвами.
То свище, то затихне вітерець.
Якийсь художник візьме олівець,
Сяде десь посеред парку,
Візьме чистий аркуш у руки
Й почне шедевр малювати.
Поет в цей час все рими підбирає,
То закреслить щось, то знов напише.
Описує все те, що відчуває,
Коли на землю опадають листя вишні.
Там, за вікном, він бачить чудеса,
Поряд стоїть гаряча чашка чаю,
Останні у рядку слова: «Яка краса!»
Напише, й заново усе перечитає.
Для когось осінь радість принесе,
Комусь вона навіє сум.
По-різному сприймаємо ми все.
Осінь – пора високих дум.

Головна
Кабінет
Мої твори
Популярні
Вихід
Новинки Осінь
Осінь
Осінь настане скоро,
Листям на світ прийде,
Килимом,жовтим узором
Землю усю обійме.
Осінь накриє плечі хусткою із павутин.
Вміє вона доречі плести хустки із днин.
Махнула осінь сиро,
Ніжним диневим днем,
Махнула сизим хмизом,
Плакала журавлем.
Осінь дарує тишу,
Сірих похмурих днів.
І я про осінь пишу, те що ніхто не смів.
Чорних потусклих гілок
Втративши з все тепло
Осінь нам дасть багато
Осені ж не слабо.
Разом з першим морозом,
Інеєм вкриє світ.
Хоча по всіх прогнозах
бабине літо “Привіт”.
Молочним,слизьким дощиськом, змочить дорогу всю.
А парасолю звісно я з собой не ношу .
Осінь мов справжня леді
Змінює настрій свій,
Те що було із ранку, вечором вже розвій .
Мабуть хотіла б осінь
Стати хоча б на мить
На зло усім прогнозам,
Тою що не горить.
Тою що не майоріє листя свого багрянцем.
Тою що нас всіх гріє, а не кропить дощем.