Скажи мені, осене, чом ти журлива?
Чому ти не грієш промінням скупим?
Чому так на серці спокійно й тужливо?
Ти ж можеш ще гратися з сонцем ясним…
Скажи мені, чуєш, чому ти холодна?
Недавно я сіяла квіти в росі.
Учора була ти далека й бездомна.
Сьогодні померзли навіть спориші.
Цвісти ти ще можеш так довго! Не хочеш.
Багрянисто- жовтим, а ще золотим,
Брунатним, каштановим та бурштинОвим
Ти ж вабити вмієш . І квіт не достиг…
А ти вся в тумані, дощами покрита,
Все плачеш- ридаєш, і спину нема.
Твоє сіре небо імлою повите.
Земля намагається жити…Дарма.
Отямся. Прокинься. Зігрійся любов’ю
І щиро, не в борг, роздавай всім тепло.
Свої дні наповни живою красою,
Щоб зло спопелилося, а не пекло.

10.10.2025

“Літа повернули на Осінь”-
Шепочуть дерева в саду…
Нічого земля вже не просить,
А я вже нікуди не йду…
Коли вона є під ногами,
Між тріщинами на руках-
Це як пригорнутись до мами
І бачить її уві снах…
Прокинувшись, довго мовчати,
Стиснувши повітря в руці
І подумки спостерігати
За шляхом сльози на щоці.
Поглянути в дзеркало пильно
І знов не впізнати себе.
Вдихнути і видихнуть вільно!
Цей сон вже мене не пройме!
Його відпускаю “на воду”,
Нічого собі не беру,
Лиш спокій , лише прохолоду,
Яку відчуваю в саду…

A.R.*
07.08.25

Приплила осінь з холодами,
Та грієш Ти мене думками.
Про себе , про свою чарівність,
Про свою внутрішнюю ніжність.
Яку вдалось мені відкрити,
Хоч намагаєшся прикрити.
Не всім дано її побачить,
Повір для мене це багато значить.

До тебе тягне як магнітом,
Душа покрита моя цвітом.
Весна бурлить усередині,
Хоча на дворі осінь нині.
Ніякий холод не здолає,
Тепло від Тебе зігріває.
Ще швидше серце моє б’ється,
Як Віолетонька сміється.

Прошу тепло Ти не задуй,
Частіше посмішку даруй☺️.

Приплила осінь з холодами,
Та грієш Ти мене думками.
Про себе , про свою чарівність,
Про свою внутрішнюю ніжність.
Яку вдалось мені відкрити,
Хоч намагаєшся прикрити.
Не всім дано її побачить,
Повір для мене це багато значить.

До тебе тягне як магнітом,
Душа покрита моя цвітом.
Весна бурлить усередині,
Хоча на дворі осінь нині.
Ніякий холод не здолає,
Тепло від Тебе зігріває.
Ще швидше серце моє б’ється,
Як Віолетонька сміється.

Прошу тепло Ти не задуй,
Частіше посмішку даруй☺️.

Сунуть небом хмари,
вечоріє, дощить,
За вікном
дуже швидко темніє,
Там вже осінь іде,
ледь грозою шумить,
Дивись, слідом зима забіліє.

Встигне осінь, потішить,
подивує своїм
І туманом, і лагідним сонцем,
Завітає до всіх берегів і садів,
Посміхнеться у кожне віконце.

14.09.2024.

Не дійшли мої мрії до мене,
Поховались, втекли почуття,
Мов барвінком,
самотність скрізь стеле,
Поглядає байдужість здаля.

День і сонцем, і вітром вітає,
Шелестить ще зелена верба,
Осінь в очі мої заглядає,
Загадкова і трохи сумна.

Огортає в свою прохолоду,
Бадьорить — і самотність пішла,
Вечір хвилю приспав біля броду,
Обізвалась у тиші сова.

Ураз спокій плеча
доторкнувся —
Головніша із мрій підійшла,
Понад стежкою вечір стелився,
Умивалась росою трава.

08.09.2024.

Осінь в мрії свої запускаю,
Прохолоду тих днів, вечори,
Між дубів, по діброві гуляю,
Лину в гай, до калини, верби.

З позолотою стрінуся клена,
Ніжний вітер огорне плече,
Ніг торкнеться трава
ще зелена,
Згодом осінь, немов, обпече.

В небі пташку очима спіймаю,
Забреду у болото доріг…
Із мрій осінь уже відпускаю,
Незабаром прийде на поріг.

21.08.2024.

Загубивсь вітер, полем блукає,
В бур’янах, між доріг
порошнистих,
В гаю осінь щось досі шукає,
Між дерев заглядає безлистих.

Зірве, кине останній листочок,
Що в густому заплутався гіллі,
Прохолоди додасть
у струмочок,
В осоці змінить колір, у зіллі.

Зарум’янить калину гарніше,
Та дощами все вкотре обмиє,
У туманне кільце, ще сивіше,
Знову осінь себе оповиє.

21.08.2024.