Загубивсь вітер, полем блукає,
В бур’янах, між доріг
порошнистих,
В гаю осінь щось досі шукає,
Між дерев заглядає безлистих.

Зірве, кине останній листочок,
Що в густому заплутався гіллі,
Прохолоди додасть
у струмочок,
В осоці змінить колір, у зіллі.

Зарум’янить калину гарніше,
Та дощами все вкотре обмиє,
У туманне кільце, ще сивіше,
Знову осінь себе оповиє.

21.08.2024.

Дотанцьовує танець свій літо,
Незабаром з поклоном піде,
Ароматами інших вже квітів
Осінь вересень розпочне.

Кажуть, вже полетіли лелеки,
Попрощались з гніздом ластівки,
Може й так, бо дорога далека, Чи прихід буде ранній зими.

Стріне вересень першим
неділя —
Календар під рукою лежить,
Прохолодою б осінь накрила,
Приніс вітер її першу мить.

Кине тінь свою ніжну на плечі,
Розфарбує усе на свій лад,
В місяцях поміняє дні, ночі,
Чарівний розпочне листопад.

20.08.2024.

Все плаче осінь, йде дощами,
І сірий шлях вже почорнів,
Сумує днями, вечорами,
Осипавсь клен весь, споганів.

Порою сердиться вітрами,
Птахів до неба підганя…
Дитинства осінь за роками,
Село і хата, вся сім’я.

Північний вітер з річки віяв,
Котив подвір’ям листя, гнав,
Трусив дощем дрібненьким,сіяв,
Стукав у вікна, заглядав.

Дорога теж в вікно дивилась…
Тягнулась стежка повз тинів…
Бабуня пошепки молилась…
Кіт на колінах муркотів…

05.06.2024.

Настала осінь, й небо затягнула хмарами,
Укрила ліс червоно-золотими барвами.
То свище, то затихне вітерець.
Якийсь художник візьме олівець,
Сяде десь посеред парку,
Візьме чистий аркуш у руки
Й почне шедевр малювати.
Поет в цей час все рими підбирає,
То закреслить щось, то знов напише.
Описує все те, що відчуває,
Коли на землю опадають листя вишні.
Там, за вікном, він бачить чудеса,
Поряд стоїть гаряча чашка чаю,
Останні у рядку слова: «Яка краса!»
Напише, й заново усе перечитає.
Для когось осінь радість принесе,
Комусь вона навіє сум.
По-різному сприймаємо ми все.
Осінь – пора високих дум.

Головна
Кабінет
Мої твори
Популярні
Вихід
Новинки Осінь
Осінь
Осінь настане скоро,
Листям на світ прийде,
Килимом,жовтим узором
Землю усю обійме.
Осінь накриє плечі хусткою із павутин.
Вміє вона доречі плести хустки із днин.
Махнула осінь сиро,
Ніжним диневим днем,
Махнула сизим хмизом,
Плакала журавлем.
Осінь дарує тишу,
Сірих похмурих днів.
І я про осінь пишу, те що ніхто не смів.
Чорних потусклих гілок
Втративши з все тепло
Осінь нам дасть багато
Осені ж не слабо.
Разом з першим морозом,
Інеєм вкриє світ.
Хоча по всіх прогнозах
бабине літо “Привіт”.
Молочним,слизьким дощиськом, змочить дорогу всю.
А парасолю звісно я з собой не ношу .
Осінь мов справжня леді
Змінює настрій свій,
Те що було із ранку, вечором вже розвій .
Мабуть хотіла б осінь
Стати хоча б на мить
На зло усім прогнозам,
Тою що не горить.
Тою що не майоріє листя свого багрянцем.
Тою що нас всіх гріє, а не кропить дощем.

Осінь приходить, мов диво велике,
Вона змальовує світ у золотім відтінку.
Листя жовте й червоне танцює вітер,
І дерева в сонячному світлі виглядають квітками.

Холодні ранки, прозорі й тихі,
Дозволяють серцям пробуджуватись в спокої.
У повітрі пахощі землі та вогню,
Що гріє душу, наче відчуття кохання.

Осінь — це час спогадів і мрій,
Коли серцям хочеться линути в світ ніжний.
Усе живе й тліє, неначе в огні жаги,
І душа моя в тиху осінню ніч занурюється в мрії.

Линуть ріки в часі осіннім спокоєм,
І відбивають в своїх водах барви осені.
Осінь — це пора, коли земля спокійно спить,
І в душі кожної людини світлі спогади оживають.

Нехай осінь приходить, мов казка кожного разу,
Із своєю теплотою та мудрістю особливою.
Осінь — це час, коли душа наша знаходить внутрішній спокій,
І ми, танцюючи під дощем осіннім, відчуваємо велику вдячність за життя.

• Твір:

  На землі чарівній, де кожна пора – диво,
  Весна приходить, з ласкавим промінням весняним.
  Квіти розцвітають, веселка на небі нам віщує:
  "Життя прекрасне, повне радості і мрій!"

  Літо настає, сонце горить на небі вогнями,
  Ріки співають свої мелодії, ліс гомонить в тіні.
  Пташки літають, мов кольорові стріли,
  Веселка у серці, веселка у душі – вічна весна!

  Осінь приходить, листя золоте кружляє в повітрі,
  Туман пливе низько, сіяючи загадки і таємниці.
  Журба відходить, як вітер у поле,
  Мудрість осені вчить нас цінувати кожен момент.

  Зима наближається, з гарячих відомостей стежка мовчить,
  Сніг падає, як вічний поцілунок природи.
  Мороз вишиває вікна крижаними малюнками,
  Серце відчуває спокій і тишу, як ніколи.

  Кожна пора року – це казка, що розкриває таємниці світу,
  Весна, літо, осінь і зима – вони об'єднують нас у круговерті часу.
  То як пісня вічна, то як диво чудове,
  Пори року – це краса, що дарує життя нам у подарунок.

• Твір:

  В своїй задумі
  похилились лози,
  Осінь пішла
  і сум заполонив,
  Трава погнулась ---
  вітер приморозив,
  І кущ калини
  вже не веселив.

  Шуміли з вітром
  очерет, осоки,
  У гаю ясен
  жалібно скрипів,
  А із птахів лиш
  чувся крик сороки,
  Вздовж берегом
  розкотисто летів.

  В воді здавався
  зілля кущ букетом,
  Слід на болоті
  вибився-прилип,
  Блукали хвилі
  поміж очеретом,
  Ніби здригалися
  на жалібний той скрип.

  Струмок стікав
  у річку, хлюпотіла
  Пінилася між
  вербами вода,
  А нагорі
  під вітром тріпотіла,
  Груша стара,
  беззахисна, одна.

  18.11.2023.

• Твір:

  Перебирає вітер
  коси клена,
  Відшпортався
  у того бороді,
  Вже шевелюра
  рижа, не зелена,
  Всі волосинки,
  наче, золоті.

  А голова давно
  у срібла блиску,
  Спадають коси
  в осені моїй,
  Любуюсь тою,
  першою у списку,
  Усе блукаю
  в ній, у золотій.

  Обидві осені
  і схожі, і не схожі,
  Вітер від кіс
  ніяк не відтягти,
  Одні злітають
  золотом в калюжі,
  Спадають інші
  сріблом з голови.

  14.11.2023.