З ПОЛЯ БОЮ НЕ ВСІ ПОВЕРТАЮТЬ

З по́ля бо́ю не всі повертають,
Повертають додому не всі,
Сво́ї го́лови там і складають
І вмиваються ж бо не в росі.

Клятий вбивця стріляє й стріляє,
Але краю стрільбі тій нема,
Він безжально наш нарід вбиває,
У напрузі роки вже трима.

Ні жалю́ в них нема, ні сумління,
Без різниці куди їм стрілять,
Нам дісталося горе й терпіння,
Ми ніза́що не хочем вмирать.

Гинуть воїни наші щоднини,
В домовинах вертають з війни,
Голосіння і плач всюди лине…
Не вертають і до́ньки, й сини.

Не для ворога всіх їх ростили,
Не для то́го, щоб ворог вбивав…
Скільки цвіту лягло у могили…
Від життя їх ординець звільняв.

З по́ля бо́ю не всі повертають,
Хоч не їхали там помирать…
У сльоза́х всіх героїв стрічають,
Та слізьми́ з домовин не піднять.

02.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ВІНОЧОК З КОЛОСКІВ

А я сплету́ віночок з колосків,
І соняхи у нього повплітаю,
Додам у нього гілки чебреців
Ще й пісню про Вкраїну заспіваю.

А ще візьму́ колосся цілий сніп,
І ніжно до грудей його приту́лю,
Щоб більше в нас не бу́ло чорних діб,
Молитвою від ворога зату́лю.

А душу вишиванка зігріва,
Бо поле хлі́бне знову сколоси́ться,
Вуста шепочуть золоті слова́,
На мирне небо зможу я дивиться.

Гойдає вітер ниву золоту,
І жайвір пісню голосно заводить,
Молю́сь за землю-ненечку святу,
Хай мирне сонце на світанку сходить.

Стрічки́ розвіє ле́гкий вітерець,
Краплинами роси́ буду вмиватись,
Молю́ся, щоб прийшов війні кінець,
Й від вибухів щоб більше не здригатись.

То ж я сплету́ віночок з колосків,
Ще й очі в мирне небо я підве́ду,
Дзвінкий полине в піднебесся спів,
Рукою по землі́ святій проведу.

11.09.2022

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

СОН-ТРАВА

Сон-траву я посіять хотіла,
Щоб приспала все горе й війну.
Вічним сном спать орда та воліла,
Аби нам не відчуть полину.

Сон-трава щоб не дала проснутись
Тій орді, що вбивати прийшла,
Щоб могли ми у МИР огорнутись,
Та й щоб радість в домівки ввійшла.

Сон-траву я волію полоти,
Аніж чути, що знов хтось поліг,
Розбрелося тієї мерзоти,
З оркостану до нас шлях проліг.

Сон-траву я зривала б руками,
Розтирала б її в порошок,
Щоб земля не вкривалась вінками,
Щоб в обі́йми не брав страшний шок.

Сон-траву я б сікла́ сікачами,
Якби знала, що ворог засне,
Щоб не мились слізьми́, а й дощами…
Бо ридання у нас голосне.

Сон-траву я б сушила, як м’яту,
Я би нею встеляла поля́,
Щоб дитина казать могла: «Тату»,
Щоб не бу́ло у нас моskаля.

Сон-траву у вінки я б вплітала,
Лиш би ворог вступився від нас,
Я би ки́лим із неї зіткала.
ПЕРЕМОЗІ іти уже час.

03.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976089

ВЕЛИКА СТАНЦІЯ «ВІЙНА»

Велика станція «Війна»,
Та ми її не замовляли.
Її замовив сатана,
Ми цьо́го зовсім не чекали.

Велика станція «Війна»,
Страшні задимлені платформи,
Потвори га́тять там сповна́,
Нема ні правил в них, ні норми.

Велика станція «Війна»,
І тоне колія у кро́ві,
А шпали – біль та імена,
І списки ті кілометрові.

Велика станція «Весна»,
На ній нестерпно дуже гучно,
Висока за квитки ціна,
Яка росте щоразу штучно.

Велика станція «Війна»,
Та скоро ми її проїдем,
Вся інформація сумна…
В країну МИРУ ми поїдем.

Велика станція «Війна»,
Де все горить, де все палає,
Ми бачим світло із вікна –
Це ПЕРЕМОГА нас чекає.

02.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975610

НА НІЧ СПОКІЙНУ НАС БЛАГОСЛОВИ

На ніч спокійну нас благослови,
І відвертай ворожії ракети,
Подушка щоб торкнулась голови,
Замовкли щоб ворожі кулемети.

Нам ніч спокійну, Господи, даруй,
І бережи захисників на фронті,
Всевишній, я благаю, нас почуй,
Щоб МИР вже показавсь на горизонті.

Світанок нам побачить поможи,
І ранок нам дозволь усім зустріти,
Усіх нас, Боже милий, бережи,
І зрадникам дай милість,щоб прозріти.

Дозволь не чути вибухів ракет
І поможи ніколи їх не знати,
Забути кулеметний рекошет,
У сховища вночі щоб не втікати.

Хай місяць світить кожному в вікно,
А зорі ПЕРЕМОГУ пророкують,
Якої ми чекаємо давно,
Яку захисники усі гаптують.

На ніч спокійну нас благослови,
Та й вбережи життя й домівки наші,
Нас захисти від вбивчої моskви,
Щоб горем не наповнювались чаші.

11.09.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

МИ ЗУСТРІНЕМОСЬ ПІСЛЯ ВІЙНИ

Ми зустрінемось після війни,
Нам Госпо́дь допоможе здолати,
Всі діяння того́ сатани,
Що прийшов від життя нас звільняти.

Ми зустрінемось після війни
І ридати від радості бу́дем,
Заколо́сяться знову лани
І лунатиме пісня усюди.

Ми зустрінемось після війни,
Та жахіття війни не зітру́ться,
Вони йтимуть у кожного сни,
І герої в серцях збережуться.

Ми зустрінемось після війни,
Та оговтатись буде нам важко,
Бо лягли наші до́ньки й сини,
Не приго́рнуть батьки їх, як пташку.

Ми зустрінемось після війни,
Мабуть, слів підібрати не зможем,
Бо руїни, і кров, й бур'яни...
Й домовина героя є ложем.

Ми зустрінемось після війни,
І щасливі, що пекло позаду,
Не чекали такої ціни,
І такого за мир тілопаду.

10.06.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ

Вже завтра березень, та ще сьогодні лютий,
Вже завтра березень і буде вже весна,
Кайданами війни народ наш є закутий…
Це в лютому зробив ординець-сатана.

Вже завтра березень… Якби ж став переможним,
Якби ж він нам з собою ПЕРЕМОГУ ніс,
Бо лютий, що мина, страшний був і тривожний,
І було вилито озе́ра повні сліз.

Вже завтра березень… Якби ж він став щасливим,
Якби він повернув щасливу нам весну,
Аби не падали на нас ворожі зливи,
Якби закінчити зумів страшну війну.

Вже завтра березень. В свої права він всту́пить,
Поважно красень цей обійстя обійде,
І до роботи, звичної йому, приступить,
Можливо шлях до ПЕРЕМОГИ нам знайде.

Вже завтра березень… Не встигли й озирнутись,
Бо ці́лий рік у нас страшні буремні дні,
Та й встигли ж бо, на жаль, землею огорнутись,
Бо опинились ми у цій страшній війні.

Вже завтра березень і лютий попрощався,
Від тих страшних подій і сам він почорнів,
І з нами защораз у вибухах купався,
Та ворога від нас відве́сти не зумів.

28.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975420

НЕБО І ХЛІБ

Вже світ кричить, що дуже хоче їсти,
Й без хлі́ба України не прожить,
Й не хоче на благання відповісти,
Щоб небо над Вкраїною закрить.

На них ракети й бомби не скидають,
Не знищує їх ворог звідусіль,
Із неба закриттям всі зволікають,
Та всі чекають хліб вкраїнський й сіль.

Ніхто не може вбивцю зупинити,
А є й ті, щоб часом зволікать,
Доводиться у пеклі всім нам жити
Бо ворог нас продовжує вбивать.

Біда для світу, що зерно блокують,
Але не бачать нашої біди́,
Про допомогу не усі нас чують,
Хоч мають зброї повнії склади.

Ми просимо усіх нас захистити,
Життя й домівки наші вберегти,
Ми слізно небо просимо закрити,
Щоб не росли могили і хрести.

Та думають вони лишень про їжу,
Про наші українськії харчі,
Тривожну не збирають там валізу,
Не падають снаряди, як дощі.

Залізний купол просимо створити,
Щоб ми вцілили, вижили в війні,
Ще скільки це благати і просити?
Та поки що ми чуємо лиш: "Ні!"

Ми їм про небо, а вони – про їжу,
Ми їм про купол - чуєм про зерно,
Чекаємо усі давно ленд-лізу,
Та, мабуть, нас почути не дано.

Їх не болить, вони не потерпають,
І бомби там не падають на них,
Ракетами у них там не влучають,
І жоден з них від вибухів не стих.

Закрити небо просимо з сльозами,
Не хочемо ми гинуть-помирать,
Небесний Царю, зглянься ти над нами,
Бо небо нам не хочуть закривать.

Про кризу продовольчу тільки й чуєм,
Їх не болить війна із моskалем,
В уяві купол-захист ми малюєм,
Тим часом нас вбивають день за днем.

Нам кажуть: "Ні!", але чекають хліба,
Що ро́дила свята наша земля,
А ми благаєм, щоб закрили небо
Від бомб й ракет убивці-моskаля.

23.07.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 975260

ХТО ЗБРОЮ ВЗЯВ...

Хто меч підняв, від нього і загине,
Хто зброю взяв, то вистрілить у них,
А пісня українська скрізь полине
Про те, скільки дісталось неньці лих.

Злітатиме вона у піднебесся,
Її підхоплять навіть і птахи́,
По світу вітром всюди рознесеться,
Для неї всі відкритії шляхи.

Хто зброю взяв, щоб вбити українців,
Того́ Госпо́дь накаже во стократ,
Бо горя вже нали́ли нам по вінці,
Зробили нам потвори тілопад.

Хто зброю взяв, бо так їм захотілось,
І за́бавку таку собі знайшов,
То скоєне ніку́ди не поділось,
Лиш день розплати їм ще не прийшов.

Хто йшов на нас зі зброєю у наступ,
Тому́ Госпо́дь покаже інший путь,
А знищити Вкраїну їм не вдасться,
Бо Янголи від цьо́го бережуть.

Хто зброю взяв, щоб все в нас спопелити,
Той сам згорить в пекельному вогні,
А ненька Україна буде жити,
Й прийде́ кінець проклятій цій війні!

20.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975125

ЧОРНА ПТАХА

Чорна птаха над нами кружляє,
Ро́бить помах щоразу крильми́,
І цвіт нації ними вбиває,
Не рахується ворог з людьми.

Чорна птаха над нами нависла
Й простягнула багряне рядно,
Нас до болю крильми́ вона стисла…
Будь ти про́клята, вража війно!

Чорна птаха крильми́ обіймає,
Ті обі́йми болючі й бридкі,
У страху́ і напрузі тримає,
Сльо́зи ллються від цього гіркі.

Чорна птаха нам світло закрила,
Не дає пробиватись йому,
Ще й усюди біди́ наробила,
Замість світла наслала пітьму.

Чорна птаха – убивця-вражи́на,
Їй властиво чинити лиш зло.
Не одна у жалобі родина…
Й не одне не відпало крило.

Чорна птаха не хоче вступитись,
Має намір усе спопелить,
Ми продовжуєм Богу молитись,
Щоб поміг нам усе пережить.

24.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 974878