"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Спи, моя внученько. Спи, моя рідная.
Часи - тривожні... Скоріш засинай.

Вже небо - хмарнеє... Ворони - чорнії...
Спатки спокійно Тобі не дають.
Вставай, моя любая. Зі мною і з мамою
Поїдемо в дальнюю путь.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Колеса вистукують... Пора - вечірняя.
Ми вже - у потязі... Татка згадай.

Тобі посміхаємось, а сльози котяться.
Як тяжко лишати свій край
Та Україною війна вогнем множиться...
Краще про це Ти не знай.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Краків - чудовий... Польща - прекрасная.
Серця - в Україні! Ти знай!

Під цю гарну пісеньку знов засинаєш.
В Тобі, моє серденько, розраду маю.
Ти ще - малесенька. Мало що знаєш.
Співаю Тобі вже в чужому краю.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Сльоза скотилася... Україна нам - рідная!
Про отчую землю й Ти пам'ятай.

Набрав свій ритм потяг. Нічка - безсонная.
Внучечка й донечка - навпроти очей.
Діти... Родина... Сторона рідная...
Скільки ж не спала за них я ночей?!

Знайомий вокзал... Перон... Ми - у Києві.
Ти - знову з татом і з мамою теж...
Дивлюся я в очі дочці і синові.
Люблю Україну й українців без меж!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Вітри на шматки рвуть струни душі.
Безжально шмагають, руйнують тіло.
Над Україною - закривавлені дощі.
Захисники стоять на варті сміло.

Хочеться сколихнути повітря словом.
Закричати вголос аж до хрипоти.
Де мрії ночували за видноколом,
Зажурено стоять українців хрести.

Пошматоване небо - мов на сторожі.
Руїни й пожарища випромінюють жах.
Знищити Україну - плани ворожі.
До волі крізь пітьму торуємо шлях.

Густа пелена цих днів та ночей
Вправно кує українську ідентичність.
Священна земля - не російський трофей!
Народ відчеканює свою величність.

Такого патріотизму не бачив світ.
Батьківщина зростила справжніх Героїв.
Проти московії повстав народний цвіт.
Йде боротьба. Ворог лиха накоїв.

Розійдуться хмари. Розпогодиться...
В жилах українців тече мирна кров.
Наша нація з попелу вкотре зродиться.
Хай живе до України незрадлива любов!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Так хочу вільного Неба!
Квітучо-красивої весни,
Нам війни, ох як не треба,
Теплом земельку огорни!
Хай все навколо оживе,
Ліси, гаї, глибокі долини,
Озерце і річечка пливе,
У білі сукні одягнуться калини,
Не хочу війни!
В ній гинуть невинні люди,
Хочу вільної весни,
Дихати на повні груди,
Хай земельку нашу
Вкриють запашні первоцвіти,
А солдати проженуть рашу,
Щоб Від страху нам не тремтіти.
П'янким ароматом весна обійме,
Верби розпустять свої зелені віти,
Мамина вишенька в саду зацвіте,
А нашим ворогам у пеклі горіти!

22.02.2023. С.М. Онисенко