ОДЯГНУТИСЬ БИ В ЩАСТЯ НАЗАВЖДИ

Одягнутись би в щастя наза́вжди,
Й те вбрання ні на мить не знімать,
І про нього скрипаль вже заграв би…
Наче скарб, берегти й цінувать.

Це вбрання з-поміж всіх особливе,
Та купити не можна ніде́,
Не буває воно, наче зливи…
Може потайки якось прийде́?

Хай прийшло би воно й снігопадом,
Й заметіллю зустріла би теж,
Хай би сипалось і зорепадом,
Прийняла́ б його цілий кортеж.

Я б його все життя шанувала,
Хай би падало навіть дощем,
Як коштовність, його б доглядала,
Воно стало би скарбом-плащем.

І як води, нехай би лило́ся,
Щоб не мучила спрага за ним,
Та й в життя щоб воно уплело́ся
Всім колосся своїм золотим.

Я купала б його у любові,
І співала б для нього пісні́,
Я була́ би із ним, наче в змові,
І обі́йми були́ б в нас тісні.

Одягнутись в омріяне щастя,
Танцювати у парі із ним…
Я прийня́ла б його, як Причастя,
Воно стало б для мене святим.

21.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

З дитинства мама нам співала колискову,
Де "ходить сон коло вікон" і так щодня!
Просила мама вчити рідну мову,
Бо то є серце наше, то душа.

"У слові рідному нема кордонів, меж,
Воно мов сад весною розквітає.
Поки його коріння бережеш,
То й доти ти біди в житті не знаєш."

Так мама завжди говорила нам
І шанувати материнське слово вчила.
Сьогодні бачимо, що там прийшла біда,
Де рідне слово люди загубили.

Забули українці, що нема
Без мови роду, як без неба сонця.
Бо слово рідне - то радість і журба,
Але журба - то рідна, українська.

На мові рідній щебечуть солов'ї,
І пишуться вірші, казки, романи.
Вкраїнським словом захоплюється світ,
Бо то є рідне слово Роксолани.

Із рідним словом йшов козак у бій,
Із рідним словом повертався з бою.
На ріднім слові він прощав, любив,
За рідне слово він вмирав у полі.

А зараз... вже нема ціни
І слову рідному, і мові солов'їній.
Життя на фронті віддають сини,
Щоб чути "Ще не вмерла України!".

І поки буде рідна наша мова
Звучати й линути як пісня без кінця,
То буде жити й рідна Україна,
Бо в мові - сила, перемога й життя!

Ти пташка моя на світанку
Вночі перед сном колискова
Чаруюсь тобою весь час без останку
Така мелодійна ця мова!

Наш код генетичний країни!
Така милозвучна, чарівна і рідна
За мову вже в котре цвіт нації гине
Бо ворог волає, що мова огидна

Бережімо свою солов‘їну!
Давайте її поважати!
Щоб жоден чужинець не міг Україну
З росією знов порівняти
©️ Лілія Ходус

Їжачок-боровичок стежкою мандрує,
Він веселий та щасливий по землі крокує.
З неба сипле дрібний сніг й поле огортає
Та весна в його душі квіткою буяє,
Бо сьогодні він побачив диво й чудеса,
Пролісок тендітний з землі пророста.

Мова — перлина душі
Ти від негоди її бережи.
Кожне слово і звук,
Наче серденька стук.
Мова — це спів солов’я
І колискова твоя.
Шепіт дрімучих лісів,
Шелест тонких колосків.
Мова — коріння, що міцно тримає
В кожну клітинку життя повертає.

Чаруєш, вабиш, огортаєш,
Цілуєш, пестиш, обіймаєш.
Даруєш радість і надію,
Теплом і щирістю нас грієш.
Завжди пораду добру знайдеш,
Знанням і мудрістю нас вабиш.
Така співуча й чарівна
О, мово рідна, дивина!
Ти мов цілюще джерело
З якого можемо напитись
І до життя знов відродитись.

МАТИ МОВИ ВЧИЛА

Тебе з колиски мати мови вчила,
Любов всю виливала у піснях,
За тебе за́вжди Господа молила,
Молила навіть будучи у снах.

Співала тобі пісню колискову,
Леліяла, голубила тебе,
Любити вчила рідну нашу мову,
І відкривала за́вжди щось нове́.

Вкладала ще з дитинства в тво́ю душу
Любов до мови й рідної землі́.
Болить за це душа й писати мушу,
Й краплини поту знову на чолі.

Вкраїнська мова – мова солов’їна,
Ніжна, милозвучна і багата.
Ти « какаєш» і «чтокаєш» у рідних стінах
І кажеш слово ПАПЫ замість ТАТА.

Чи соромно вкраїнську мову знати
І розмовляти з гордістю на ній?
З жалю й розпуки посивіла мати,
І, наче ніж встромляєш в серце їй.

10.06.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2019

РІДНА МОЯ МОВО

Рідна моя мово, пісне солов’їна,
Ти в моє́му серці житимеш завжди́,
Житиме з тобою рідна Україна.
Рідна моя мово, всім в серця прийди.

Рідна моя мово, жити будеш вічно,
І не зможе не́люд знищити тебе,
Ти єдина в мене, ти така велична,
Але всяка нечисть вже тебе скубе́.

Рідна моя мово, гордосте Вкраїни,
Ти лунай по світу в кожному кутку,
Поселись, рідненька ти, в усі родини,
Щоб тебе всі чули – ніжну і дзвінку.

Рідна моя мово, тішуся тобою,
Ти – найкраща в світі, більш таких нема,
Ти звучиш в любові й піснею-журбою,
І про тебе мовлю я не крадькома.

Рідна моя мово, ти – душа народу,
Дякую я Богу, що ти в мене є,
Я тебе змалюю, як дівочу вроду,
А любов до тебе барвів додає.

21.02.2020 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020

НЕВМИРУЩА

Красивішої мови нема,
Україна й вона – нероздільні,
Та для когось вони – це пітьма́,
Небажання для когось суцільні.

Тая мова вкраїнська одна,
Ще з колиски вона нам знайома,
І висока за неї ціна,
Та від неї у ко́гось оско́ма.

Нею линуть по світу пісні́,
І писав нею геній Шевченко,
Вона ворогу сниться вві сні,
І в степу́ нею віє вітре́нко.

Солов’їна одна лиш така,
Але го́вори різні усюди.
Мелодійна вона і дзвінка́,
Та й віки вже живе й жити бу́де.

Та яким би наш го́вір не був,
Й діалекти які б не вживали,
Аби мову ніхто не забув,
Все життя щоб її шанували.

Щоб не сміли її розтоптать,
Та й щоб знищити міці не мали,
Бо за неї прийшлося вмирать,
І за неї на каторгу слали.

12.03.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021