🇺🇦 УКРАЇНСЬКА 🇺🇦 МОВА 🇺🇦

Українська Мова наймиліша
Українська Мова мелодійна
Українська Мова найрідніша
Українська Мова солов’їна

Мов багато здобула Земля
Найрідніша Мамина Мова
Я з тих країв, я буду звідтіля
Де мелодійно звучить Слово

Моя Рідна Мова, солов’їна
До Душі припала Українська
Сонячна ☀️ країна, Україна
Не цікавить мова сусідська

Солов’їною говорила Мати
Українською балакав РОД
Мовою РОДу балакав Тато
Українською мовить НаРОД

Скільки гніву, страждання
Нікому не зламати НаРОД
До Мови рідненької Кохання
Свідок тому Творець і РОД

Українською мовить Душа
Із Душі народжується Слово
Мова вибору, не залишає
Спілкування Мовою готово

Моя Мова Душу розкриває
Слово Українське – зброя
Любов у серці ❤ зберігає
Зрозуміти дає Мова, хто я

Українська Мова наймиліша
Українська Мова мелодійна
Українська Мова найрідніша
Українська Мова солов’їна

М. Т./20.02.23р.
Михайло Тарасенко

Я ще літаю і я вдихаю…
той аромат
І смак троянд…
Розворушилась чуттєва сила,
У мріях снах…

Мій одинокий, далекий Космос…
Я розсікаю планетний простір.
І ось вона, моя Венера,
Небесна сфера…

Чумацький шлях лишивсь позаду,
Я долетіла до свого саду.
Навколо зірки чудесні блиски,
З салюту іскри…

Я відсікаю сумний світанок,
Туманний ранок…
Я на балконі у себе вдома,
Звичайна втома.

І ніжний спомин про те колишнє,
Таке незвичне і феєричне…
І захват серця, кипіння в жилах,
Любов на крилах…
ND💗
(збірка поезії: "Прогулянка в чаті життя"💌)
Надія Холод (ND)

Біліє парусник на морі…
Був близько, а тепер пливе у синю даль.
Згасає ще одне життя у горі –
воскова свіч життя не вічна є, на жаль.

А море, тихе і спокійне,
співає пісню вічності глибин…
Летить душа за парусником білим,
зникає горя гіркості полин.

Летить душа, летить туди,
де моря синь єднається з блакиттю неба,
де дивним сном перетинаються світи,

де мрій танок і царство вічного спокою,
в словах зникає там потреба,
і не шумить життя бурхливою рікою…

07.02.1999
Юлія Маринич

Стерня. Людина йде.
Під чоботом підстрибують зернинки
достиглого під сонцем жита.

Гніздо. Людина йде.
Травою вкрита на землі
лежить перепелиця вбита.

Пісок. Людина йде.
Безсиле дерево, з землі
під корінь вирване, страждає.

Ріка. Людина йде.
Летить у воду камінь з рук,
добра в яких давно уже немає.

Людина йде. Земля кричить.
Ріка… Гніздо… Стерня… Пісок…
Лишає чобіт на землі кривавий слід.
Тремтить земля, та чобіт робить крок.

21.03.1999
Юлія Маринич

Постукав вечір у вікно.
Дрівця тріщать у печі.
Зійшов на землю Дух Святий
і тихим кроком в кожен дім
зайшов в цей дивний вечір.

В цей вечір злагоди й надій,
у вечір радості і мрій,
у кожнім серці ожива
любов, предивна і жива.

І перша зіронька-зоря
новину сповіщає.
Промінням лагідним вона –
її чарівність неземна! –
у шибку заглядає.

Народилося Боже Дитятко,
чисте й невинне, як янголятко.
Жаринкою в серці життя запалало…
О радуйся, світе! Різдво вже настало!

07.01.1999
Юлія Маринич