Минуло довгих дев’ять літ,
Як полягла НЕБЕСНА СОТНЯ,
Покрив майдан вкраїнський цвіт.
Була́ та мить неповоро́тна.

Чи щось змінилося у нас?
Чи ми в житті відчули зміни?
Страшна доба, важкий в нас час,
Літають кулі, рвуться міни.

Були́ пекельними ті дні
У чотирна́дцятому році,
Майдан в диму́ і у вогні́,
Лила́ся кров на кожнім кроці.

У вічність СОТНЯ відійшла,
НЕБЕСНОЮ її назвали,
Вона під кулі з дому йшла,
Життя герої там відда́ли.

Ті дні у пам’яті живуть,
Це неможливо нам забути,
І рани ті не заживуть.
Чому́ біда та мала бути?

Хотіли краще жити ми
І йшли майбутнє відстоя́ти,
На захист стали там грудьми́,
І довело́сь життя віддати.

Тоді поліг наш перший цвіт,
Ряснів майдан в ті дні тілами,
Минуло довгих дев’ять літ -
НЕБЕСНА СОТНЯ в серці з нами.

20.02.2023 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 946603

Україна у нас найкраща,
І люди тут добрі живуть,
Та доленька в неї найтяжча,
Вороги з її ран кров п'ють...

З усіх боків ріднесеньку кусають,
Все на наші землі зазіхають,
Кляті вороги, всім життя руйнують,
Нам душу рвуть і серденько травмують...

Ви окупували Крим і Севастополь,
Частину Луганської і Донецької областей,
Із землею ви зрівняли Маріуполь,
Катуєте у Бахмуті ви невинних людей...

А Дніпро, Харків і Чернігів,
Херсон і величний Київ...
Плаче наша земля,
Від двоголового звіра-москаля...

На землю падають кроваві сльози,
Запутались у тьмі зелені лози,
Калина зажурилася, почорніли тополі,
Стогне ненька-Україна від болю в неволі...

Подивися світе як ми страждаєм,
Ми не живемо, ми виживаєм,
Зупиніть нарешті злого ката!
За що нашим людям така розплата?..

20.02.2023. С.М. Онисенко

Небесна сотня...Серденько болить,
Вони полягли за вільну Україну!
"- Мамо! Я так хотів у мирі жить",
"- Тато, я не знав, що загину!"

Горять свічки на тому Майдані,
Ллються сльози, душа плаче...
Не повернути вже дитину мамі,
Батько заспокоює терпляче...

Та Герої наші не вмирають!
Вони небесними янголами стають,
Кожного з нас вони оберігають,
Крила надії нам дають...

20.02.2023. С.М. Онисенко

Причаїлася холодна зима,
Не хоче покидати нас,
Вітер крильця свої підійма,
"Прихід весни ще не час!"...

Але природа хоче тепла,
Щоб сонечко лагідно світило,
Щоб скоріше прокинулися ліси і поля,
А холода як найшвидше відступили...

Зима морозцем землю вкрила,
А весна, хоч на хвильку, сонечком її зігріла,
Зима трішки сніжку пустила,
А весна, дощиком, земельку полила...

Змагаються все, а пташки співають,
На галявині свої танці затівають,
Таким чином весну закликають,
А холодну зиму проганяють.

Зима голівкою махала,
Все йти не хотіла,
Та весна її з посмішкою зустрічала,
Приколихала і теплом зігріла.

20.02.2023. С.М. Онисенко

Небесна сотня...Серденько болить,
Вони полягли за вільну Україну!
"- Мамо! Я так хотів у мирі жить",
"- Тато, я не знав, що загину!"

Горять свічки на тому Майдані,
Ллються сльози, душа плаче...
Не повернути вже дитину мамі,
Батько заспокоює терпляче...

Та Герої наші не вмирають!
Вони небесними янголами стають,
Кожного з нас вони оберігають,
Вони крила надії нам дають...

20.02.2023. С.М. Онисенко

Як боляче буває нам від слів!
Немов отрута, проникає фраза!
Імунітетом видається гнів,
Перевертає світ гірка образа.

Здається у прощенні вихід є,
Забути все і викреслить назавжди!
Та спомин це зробити не дає:
Неспокій із думками пов‘язавши!

Образа прямо в серце проника,
І лікувать її — немає змоги!
Душа стає вразлива та слабка:
Не хоче ні війни, ні перемоги...

Не кидайте образливі слова!
Близьким і не знайомим зовсім людям!
Бо кожний біль по своєму відчува,
Хто просто, хто холодним тяжким груддям!

В житті закономірному так є:
Все бумерангом вернеться навзаєм.
І перш ніж щось сказать — згадай себе,
Бо чує Небо все, що ми бажаєм...

Барчук Р
20.11.2019

Чужа зима у гості завітала.
Моя була геть інша — без війни.
Для мене срібну косу розплітала,
А ця — вогнями палить бур’яни.

Аби ж лише бур’ян, а то і землю!
Міста мої та села заодно…
Даремно ти прийшла, чужа, даремно!
Не приживешся тут ти все одно.

Моя зима вкривала чистотою.
Твої сліди — лиш згарища та кров!
Рукою ти керуєшся чужою.
Моєю — керувала лиш любов.

Моя — колядувала і співала.
Від тебе — тільки сльози й лютий біль.
Бодай би ти, чужа, була пропала!
І луснула від власних божевіль!

Моя — нехай повернеться, рідненька!
Снігами забинтує слід війни!
Укриє мої землі, ніби ненька,
І звитяги чекає від весни.

Барчук Р
19.02.23