" ПОВІДАЙ СИНЄ НЕБО МЕНІ…"
""""""""""""""""""""""""""""""""""
Повідай Боже мені,
Хто поверне мамі з війни, її живе дитя ?
Повідай мені синє небо ,
Хто поверне загинувшому бійцю на полі бою життя…?!

У нас на очах тане сніг , на порозі весна ,
А сира земля забирає героїв тіла,
Хто батькові поверне найкраще його дитя ?
Боже , хто вбитому бійцю поверне земне життя …? !

Віримо в Збройні сили свої ,
Московських фашистів в сиру землю ,
Світлої пам’яті українцям, героям війни ,
Народний гнів іди в напрямку орди…!

19.02.2023 р 10 : 00
Юрій Салюк .
Салюк Юрій

Закохайся в життя!
Бо повтору не буде!
Вся дрібна суєта –
Пропаде…і повсюди:
Дрібний дощ хай мрячить,
І намочить волосся…
І відкриється Світ
Золотого колосся…
Що не бачив колись –
Те розкриється миттю!
Все в рожевих тонах…
Небо манить блакиттю…
Інший вимір життя
Ти відкриєш в очах,
Бо реальне буття,
Воно так зносить дах!
Закрий віки свої, ти відчуй насолоду:
Як шепочуть ліси,
Як несе струмок воду…
Твій "релакс" в голові,
Увімкни кнопку пуску.
Один раз на Землі.
Помандруй у відпустку…

Надія Холод (ND)

Щаслива мить – коли нема чим дихать!
Навколо ейфорія від життя…
Народження дитини – вічна втіха,
Не просто так пройде твоє буття…

Є щастя у великих злетах:
Усі бар’єри подолав…
Поставив ціль, промчав тенета
І присмак мрії скуштував…

Коли читаєш лист кохання…
По тілу дробу холодок…
Миттєвості Весни в чеканні…
Любові-щастя, наче шовк…

Шепоче вітер в Піднебессі…
Сніжить зима…опалий лист…
Але душа твоя на злеті,
Бо чудеса Господні скрізь.

Спинися, роззирнись довкола –
Кругом всміхається краса…
Людське життя іде по колу…
Всім щастя буде без кінця!

Надія Холод (ND)

Засніжена душа…життєва втома…
Залишилась у пам’яті оскома…
Листочками шепоче голос вітру…
Я відчуваю вічний поклик Світла…

Ох, соловейку, пісня твоя ллється…
Нехай струна сердечна не порветься!
Кругом Весна…вона завжди рятує!
Життя в майбутнє стежками мандрує…

Яскравими квітками хай заграє…
Усе проходить… хай душа палає!
Сьогодні ясний день і мені тепло.
Життєва втома, хай вона померкне!

І вже поволі сонечко сідає…
Навколо простір мирно засинає…
Я Господу з любов’ю помолюся!
Гармонії життя в нього навчуся…

Вечірнє небо…місяць визирає…
Вдихаю свіжість…зірка вже палає…
Краса врятує Світ вчергове!
І соловей в садку, і пісня колискова…

Надія Холод (ND)

Там ніжні лілії з безодні проростають…
Крізь морок ночі так красою відбивають…
Роса ранкова…і туманне полотно…
Вселенська тиша… промінь…розцвіло…
Я над водою з квітів нахилюся,
Уважно у зображення вдивлюся.
Хай віддзеркалиться увесь мій біль, печаль…
Нехай сповзе з душі сумна вуаль.
Мене накрила легкість, невагомість…
Наче не я і не моя свідомість…
Чарівний сон, симфонія буття…
Все як колись, закінчилась війна…
Чи то фантазія, чи марево, реальність…
"Релакс" душі, омана, віртуальність…
Я роззирнулась навкруги – яка краса!..
Відкрила очі вмить – прокинулася я…

Надія Холод (ND)

По новому складу своє життя…
Цеглину до цеглинки прикладаю,
Нехай засвітиться з Небес Зоря!
До неї свої руки простягаю.

Усі складні обставини буття –
Перекладу на вітер, хай звітриться!
Вдихну на повні груди я…
Моє життя…а може все це сниться…

Чергова віха: людство у тривозі.
Черговий вибір: так зробити, ні…
Але не стримають мене страхи в порозі!
Не зупинюся, буду далі йти!

Таке життя, філософи віщають…
Сторінки лихоліть минуть…
Душа моя…вона вже Світло знає!
Нехай іскриться! Добрі люди – в путь!

Надія Холод (ND)

Смак життя, дещо він притупився…
Ніби час в дану мить зупинися…
Що робити, як йти – хіба знаю…
Я у вітру, що дме запитаю!

Бо він в горах високо літає,
Крізь пучини морські виринає…
Не зупиниться, не спотикнеться!
Через хмари з грозою несеться!

Вітре-брате! Відкритий всі дороги!
Забери всі душевні тривоги!
Прожени із сердець людську тугу…
Бо не може терпіти наругу!

Він почує, осипле листвою…
Ніжним цвітом бузковим, вербою…
Спинить біль, який душу колИхав.
Ясний місяць засвітить – знов втіха…

Надія Холод (ND)