Твоє оголене тіло, твої лагідні, сильні руки.
Я від погляду твого тремтіла, і жадала твоєю бути.
Ти цілунками обпікав мої губи, я від збудження до тебе палала.
Будь зі мною ніжним і грубим, щоб від ласк твоїх гучно стогнала.
Пести ніжно мої пружні груди, і стискай у долонях сідниці.
Проникай цілунками всюди, не жалій своєї блудниці.
Твої пальці у вологому лоні, і гарячий язик на губах.
Я злижу з тебе соки солоні, і відчую твій запах і смак.
Ми з тобою мов одне ціле, і говоримо мовою тіл.
Нас бажання поєднує хтиве. Я твоя, і ти тільки мій.

Nata_Ya

Я ненавиджу все, що є у тобі.
Все, що ти собою являєш.
Всі недоліки в світі, по праву твої.
Ти нічого святого не маєш.

Я ненавиджу думки про тебе свої,
Навіть сни, в яких ти буваєш.
Ти дратуєш собою усе, що в мені.
Ти під шкіру мою проникаєш.

Я ненавиджу голос і очі твої.
Те, як за руку ніжно тримаєш.
І себе зневажаю, бо все, як завжди –
Вірю в те, що мене ти кохаєш.

Nata_Ya

Я упиваюсь мудрістю своєю,
Немов отруту в душу свою ллю,
Як гострий ніж із вуст твоїх коханих,
Адже я так тебе люблю…

Що в кожного у нас своя дорога,
І щастя й доля в кожного своя,
І вже нема надій і сподівання,
Сьогодні разом,-завтра в нас нема…

Вже неважливо любиш чи не любиш,
Вже неважливо, з ким сьогодні ти,
Один лиш спогад, сповнений ілюзій,
Кохання ніжного в якому я і ти…

Моя ти мрія, мрія і надія,
Що буде все, що ти мені казав,
Той океан і кавуни і диня,
І небом зоряним, щоб нас господь вінчав…
Маргарита

Я впізнаю тебе серед 1000…
Я побачу усмішку твою
І погляд твій на губах моїх,
Я одразу піймаю, схоплю.
Очі в очі і "замикання"
Серце стука у п’яти тіка
Лиш секунда між нами мовчання
А душа полетіла вже в рай.
Вікторія Анічхіна

Я люблю тебе, так люблю,
Не натішусь і не намріюсь,
Скільки пристрасті і вогню,
Лиш з тобою душею я гріюсь…

Ти далеко і дні ідуть,
В суїті пропливають роки,
Тільки ти мене не забудь,
Щоб почути твій голос і кроки…

У житті все проходить й мина,
Та залишаться твої очі,
Повні ніжності і тепла,
Руки сплетені в полоні ночі…
Маргарита

Я прокинулась не плануючи о 5-ій
Щось труснуло грунт піді мною
І стоячи на своєму ганку
Я бачила, як вже палає поле
Нічого не розуміючи,
і до останнього з вірою…
Я не можу і досі повірити!
Дзвінок, він сказав: "усе, почалося"!
Польці стерали кнопки телевізора,
Гортали стрічку в мережі
З надією, ні це наснилося!!!
Ми почули: "готуйте тривожну валізу!’
І сирена в серцях "поселилася".
І підвали стали кімнатою
Вже за цей рік усі втомилися
І багато, багато втратили.

Вікторія Анічхіна