Шлю з днем народження вітання!
Цілую, міцно обіймаю
Прийми від мене побажання
Келих за тебе підіймаю!
Могутнього тобі здоров‘я,
Цього добра багато не буває.
Робити справи всі свої з любов‘ю,
Дорога успіху, хай цвітом розквітає!
Бажаю щастя аж до неба!
Кохання теж до небокрай!
Усе здобути по потребі.
З цього шляху не повертай!
Лілія Ходус
Світ завмирає, Місяць у повені…
Відблиск зірок з висоти…
Вже заховалися сонячні промені,
Ніч засвітила вогні…
А на горбочку під вічною сосною,
З інеєм сяють сніжки…
Переливаються в райдузі Всесвіту,
Тішаться очі мої!
Тиша… самотньо…я в невагомості…
Лине, лиш шепіт вітрів…
Дивне сплетіння в моїй підсвідомості,
Чути пульсацію жил…
Трепетним ритмом серце зривається,
В чакрі завмер холодок…
Вчора, колишнє…усе забувається –
Від мерехтіння зірок…
ND♥️
Надія Холод (ND)
Я запалю свічу і Богу помолюся,
Захисникам-Героям я низько поклонюся,
Ви віддаєте на війні свої життя,
За рідну маму, тата, за невинне дитя...
А скільки вже років ллється кров?!
За нашу правду, за нашу любов,
За кожне українське місто і село,
За все, що для нас цінне, за наше тепло...
Я запалю свічу і Богу помолюся,
Обійму калину і до неї притулюся,
Хай повернуться живими всі наші солдати,
До рідної домівки, до тата, до мами...
А ми так хочемо і просимо у Бога,
Щоб настав мир і була Перемога!
Щоб ворог згинув з нашої Землі,
Щоб знову ми раділи як діточки малі!
16.02.2023. С.М. Онисенко
Чудовий ранок, кави філіжанка.
Смугаста киця лагідно муркоче.
Вся у собі, задумлива панянка.
Помріяти у тиші зранку хоче.
Ковток зробивши кави запашної
В уяві море,відпочинок, літо
Ще суконьки нема нової,
В найближчий час треба купити.
Знов відсьорбнувши трошки кави.
Щось пригадалося минуле.
І посмішка така ласкава,
Враз на обличчі промайнула.
Не дуже довго та із насолодою,
Мрійлива пані каву смакувала.
Втішалася ранковою свободою.
Поки всі сплять, сміливо кайфувала.
Потім весь день кругом-бігом в турботах.
Родина, соціум – життя вирує.
День розпланований, все як по нотах.
І лиш свободу – ранок з кавою дарує.
Лілія Ходус
ЗАКОХАЙСЯ У МЕНЕ ТИ ЗНОВУ
Закохайся у мене ти знову,
Та не в ту, яка бу́ла колись,
Розпочнімо душевну розмову,
Та таку, щоб бажання злили́сь.
Розпочнімо душевну розмову,
І прислухаймось ми до сердець,
Ра́зом щастя знайдімо підкову,
Де закоханих є острівець.
Ра́зом щастя знайдімо підкову,
Ніжно в руки її ми візьмім,
Покладім на росу світанкову,
Почуття назавжди́ збережім.
Покладім на росу світанкову,
І пройдімось удвох по росі,
Тую мить не забудьмо чудову,
Яка щастя несе в всій красі.
Тую мить не забудьмо чудову,
В таємниці її збережім,
Все робім по сердець наших зо́ву,
Ки́лим щастя собі простелім.
Все робім по сердець наших зо́ву,
Народімо нові́ почуття,
Закохайся у мене ти знову,
Це разо̂м пронесім крізь життя.
15.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 973935
Улюбленій поетесі
Ліні Костенко присвячується❤
***
Віршами про вірші,
Що дивні, мов перли,
Прості і довершені,
Й мудрі, як світ…
Безсмертні, від кулі цензури не вмерли
Й торкатимуть струни душі сотні літ.
Летючі катрени
І світлі сонети…
Іде в похід пісня
Марусі Чурай…
Чи зможеш створити, підмайстре-поете,
Такої ж краси золоту пектораль,
В якій закарбовані
Посміх і сльози,
Радість і смуток,
І тиха печаль?
Підмайстре, талант не лежить на дорозі –
Задарма його не дають зазвичай.
Щоб стати Поетом –
Тут сила потрібна
І праця щоденна,
Натхненна й тяжка.
Тоді лиш напнеться струна ліри срібна
(Та ліра – поезія) й Майстра рука
Симфонію витче.
І пальців проворність
В творінні мелодій
Не знає межі,
Адже "Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі".
Як пишеться легко
Віршами про вірші
І Майстра, якими
Пишається світ…
Ті пучки поета, од шовку ніжніші,
Торкатимуть струни душі сотні літ!
Квітень 2002 р.
Юлія Маринич
ПРАВО НА ЗЕМЛЮ
СИНУ БЕРЕЖИ НАШУ ДЕРЖАВУ!
ЗНАЮ, МАЛО НАС ТУТ ЗАЛИШИЛОСЬ.
СКІЛЬКИ ПОЛЯГЛО ЗА ЇЇ СЛАВУ,
СКІЛЬКИ ПО СВІТАХ РОЗПОРОШИЛОСЬ.
СКІЛЬКОХ ВИНИЩИЛИ ЗЛІ СУСІДИ,-
ПАНЩИНОЮ, ГОЛОДОМ, СИБІРОМ…
ЇМ ПЕРЕШКОДЖАЛИ НАШІ ДІТИ,
НАША МОВА, ПАМ’ЯТЬ, НАША ВІРА…
ЩО ПОРОБИШ, ЯК ТАКУ МІСЦИНУ,
ВИДІЛИВ НАМ НА ПЛАНЕТІ БОГ?!
БУДЕМО БОРОТИСЬ ДО ЗАГИНУ,
НАВІТЬ, ЯК ЗАЛИШИМОСЬ УДВОХ.
ЩЕ НЕ ВМЕРЛА…І НЕ ВМРЕ НІКОЛИ,
ДОКИ ДЗВІНКО ПО ЗЕМЛІ ЛУНАЄ
КАЛИНОВЕ УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО,
ПОКИ МАТИ РІДНОЮ СПІВАЄ!
МАЛО НАС БАНДЕРІВЦІВ ЛИШИЛОСЬ!
РЕШТА МАЛОРОСИ НЕДОЛУГІ,
НАШУ ЗЕМЛЮ ПІДЛО ЗАСЕЛИЛИ,
І ВВАЖАЮТЬ, ЩО НА НІЙ МИ ДРУГІ!
СИНКУ БОРОНИ СВОЮ ДЕРЖАВУ,
ДО ЗВИТЯГИ ТИ ЗА НЕЇ СТІЙ.
НА ЦЮ ЗЕМЛЮ ТІЛЬКИ В ТЕБЕ ПРАВО,
СИЛА ТВОЇХ ПРАЩУРІВ У НІЙ!!!
16.07.20 м.Львів 458
Христина Пелікан
Христина Пелікан
Сонячна Болгарія зустріла таємниче,
Гори та й бульвари, подивитись кличе.
Храм Невського величний - найбільший скарб Софії,
Амфітеатр Сердика, Базиліка Софії,
Собор Святого тижня, Софійська синагога,
Зникає десь у горах серпантин-дорога.
Відома всьому світу мечеть Баня-Баші,
Нагадує турецьких султанів і пашів.
Колись давно Болгарія під турками була,
А з часом європейський статус набула.
Міста є зовсім різні: сучасні і старі,
А в горах заховались святі монастирі.
У Пловдиві театр ще з римських тих часів
І скільки ж тут лунало яскравих голосів!
У другому столітті з'явився стадіон,
Вміщав Філіпополіс аж цілий легіон.
В Несебрі, Варні, Бургасі багато таємниць,
У Варні є некрополь з безліччю гробниць.
Гірські масиви Вітоша торкаються небес.
Багато не розгаданих приховано чудес...
Темрява засіла у людській душі.
Зараз по будинках сидимо
в тишІ.
Хтось тримається, а хтось
і ні,
Важко всім, а важче
на війні.
Ми дістали старі ігри
з шафи
В темряві ми граємо
у шахи.
Воїни ж боронять у цей
час,
Наші мрії й тишу
водночас...
***
Камінь
до каменя
тулиться.
Ліхтар світить
убого.
Змінилася
назва
вулиці.
Але
не змінилась
дорога.
У кожного різні
чоботи.
Та жоден не є
без підошви.
Підошвами
пил доріг
мести
чоботам всім…
Тошно.
Змінити
той хід
несила…
Шукаю крила!
Дмитро Атасов (Урус)
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
