Вже декілька днів я дзвоню:" Де ти?"
А в телефоні лиш тиша.
Краще б преривисті були гудки
Засіла вже думка найгірша.

У скронях пульсує. Ти вір, він живий.
Виконує просто завдання.
В новинах писали, що там вівся бій.
Важкі ці хвилини чекання.

Згадала, як берегом йшли босоніж,
І музика моря лунала,
Обійми й цілунки були голосніш,
Натхнення - серця об'єднало.

Думки перервав телефонний дзвінок:
"Це хто? Це не ти мій коханий?"
Крізь сльози я чую: "Лавровий вінок
Готуйте своєму герою."

На ранок в шпиталі вже я була.
Його уві сні обійняла.
Волосся прибрала тихо з чола,
В очах навіть світло заграло.

Прокинувшись ти посміхнувся мені,
Але видно біль і страждання.
Промовив:
"Щоб не вертались діти в труні
Піду знов туди без вагання"...

Вночі хтось тихо завітав
Поки я солоденько спав.
Можливо мама, або тато?
Казали, завтра буде свято,
Бо під подушку хтось поклав,
Гостинець - може Миколай?

Багато я зусиль доклав.
Угоду із Святим уклав,
Що буду вчитись, помагати
І вчасно в ліжечко лягати,
Хоч зовсім я дорослий вже,
Бо виповнилось сім адже.

Дідусь мене колись повчав:
"Щоб різочку я не чекав,
Увесь час маєш бути чемним,
Щоб рік, не став цей недаремним,
Бо подарунки за звичай
Приносить Святий Миколай."
05.12.2022 Анна Стоєва.

МИ З ВАМИ ВСІ

Ми з вами всі, немов вогонь,
Який горить-палає,
Тепло іде з душі́ й долонь,
Любов’ю зігріває.

Ми з вами всі, захисники,
Хоч з вами не на фронті,
Ми з молитов плетем вінки,
Бо враг на горизонті.

Ми з вами всі, повірте нам,
Душею ми із вами,
У душах не зотліє храм,
Бо він із молитва́ми.

Ми з вами всі, то ж знайте це,
Душа болить, рідненькі,
Для світу стали взірцем,
Борці Вкраїни-неньки.

Ми з вами всі, ви – неньки цвіт,
Але – й болюча рана,
Про вас говорить цілий світ,
Уклін вам всім і шана.

Ми з вами всі, ми любим вас,
Незламні і єдині,
Настане ПЕРЕМОГИ час
В СОБОРНІЙ УКРАЇНІ.

Ми з вами всі, з любов’ю ми,
Яку орда не зга́сить.
Поляжуть іроди кістьми –
Потвори гни́лі-раschi.

01.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 972969

МОЛІМОСЬ, ЛЮБІ ДРУЗІ

Молімось, любі друзі,
Молімося щодня,
Аби не бу́ли в тузі,
Пропала вся руsня.

Щоб ворог щез наві́ки,
Як вранішня роса,
Не ли́лись кро́ві рі́ки,
Не крапала сльоза.

Аби війна скінчи́лась
У нашому краю́,
І навіть в снах не снилась,
Не гинули в бою́.

Щоб дітки в нас смія́лись,
Щоб плач наза́вжди стих,
В підвалах не ховались,
Не знали бід і лих.

Щоб згарищів не бу́ло
І зарева війни́,
Та й щоб вороже дуло
Не йшло до нас і в сни.

Молімось, любі друзі,
Госпо́дь почує нас,
Він нашій перемозі
Покаже шлях і час.

05.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 972963

Лірично-поетична композиція про болюче "УКРАДЕНА ДОЛЯ", написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпеливець.

УКРАДЕНА ДОЛЯ

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.

Знищити взялися вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.

Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.

Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-моskаля,
Ірод не дає нам жити щасно.

Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.

Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

***

Доля України й вишиття
І ця вишиванка нині чорна.
Спалене, понищене життя,
Що попало ніби в тугі жорна.

Вороги нам горе принесли
Й біль, який доводиться терпіти,
І в такі обійми узяли,
Що боїться ненька в них зомліти.

Ріки з крові, з крові береги,
Мінами усіяна рясно.
Постарались кляті вороги,
Щоб не жила Україна щасно.

В шмаття одягнули, в кров і біль.
Знищити задумали неньку.
Зруйнувати все- ворожа ціль,
Але тішаться вони раненько.

Бо за звірства, жахи на землі,
Що в хрестах, у згарищах, руїнах,
Їм горіти в пеклі у вогні
І не бачить Україну на колінах.

03.02.2023 р.

©Стефанія Терпеливець, 2023

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Сталося в нас кровопролиття,
Го́лови ще й скласти довело́ся.

Боляче нестерпно неньці так,
Що й свідомість мало не втрачає,
Те́рпить біль від орків-посіпак,
Та колін пред ними не згинає.

Згарища тепер замість ріллі,
Зе́рен там нема, та є лиш міни,
Кров стікає по усій землі́,
Серце рветься в неньки-України.

Рі́ки повноводними стають,
Лиш не ті, що з Божою водою,
Кляті вороги все в наступ йдуть,
Нам біду несу́ть вони з собою.

Долю хто таку нам написав?
Може нашу вороги украли?
Та невже день світлий догасав
Й чорні дні тому для нас настали?

Як же нам позбутися орди?
Як нам щасну долю повернути?
Бачити ми будем їх сліди
Й звірства ми не зможемо забути.

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 972851

Лірично-поетична композиція про болюче "УКРАДЕНА ДОЛЯ", написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпеливець

УКРАДЕНА ДОЛЯ

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.

Знищити взялися вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.

Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.

Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-моskаля,
Ірод не дає нам жити щасно.

Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.

Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

***

Доля України й вишиття
І ця вишиванка нині чорна.
Спалене, понищене життя,
Що попало ніби в тугі жорна.

Вороги нам горе принесли
Й біль, який доводиться терпіти,
І в такі обійми узяли,
Що боїться ненька в них зомліти.

Ріки з крові, з крові береги,
Мінами усіяна рясно.
Постарались кляті вороги,
Щоб не жила Україна щасно.

В шмаття одягнули, в кров і біль.
Знищити задумали неньку.
Зруйнувати все- ворожа ціль,
Але тішаться вони раненько.

Бо за звірства, жахи на землі,
Що в хрестах, у згарищах, руїнах,
Їм горіти в пеклі у вогні
І не бачить Україну на колінах.

03.02.2023 р.

©Стефанія Терпеливець, 2023

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Сталося в нас кровопролиття,
Го́лови ще й скласти довело́ся.

Боляче нестерпно неньці так,
Що й свідомість мало не втрачає,
Те́рпить біль від орків-посіпак,
Та колін пред ними не згинає.

Згарища тепер замість ріллі,
Зе́рен там нема, та є лиш міни,
Кров стікає по усій землі́,
Серце рветься в неньки-України.

Рі́ки повноводними стають,
Лиш не ті, що з Божою водою,
Кляті вороги все в наступ йдуть,
Нам біду несу́ть вони з собою.

Долю хто таку нам написав?
Може нашу вороги украли?
Та невже день світлий догасав
Й чорні дні тому для нас настали?

Як же нам позбутися орди?
Як нам щасну долю повернути?
Бачити ми будем їх сліди
Й звірства ми не зможемо забути.

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 972851

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ДОЛЯ УКРАЇНИ» )

Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Сталося в нас кровопролиття,
Го́лови ще й скласти довело́ся.

Боляче нестерпно неньці так,
Що й свідомість мало не втрачає,
Те́рпить біль від орків-посіпак,
Та колін пред ними не згинає.

Згарища тепер замість ріллі,
Зе́рен там нема, та є лиш міни,
Кров стікає по усій землі́,
Серце рветься в неньки-України.

Рі́ки повноводними стають,
Лиш не ті, що з Божою водою,
Кляті вороги все в наступ йдуть,
Нам біду несу́ть вони з собою.

Долю хто таку нам написав?
Може нашу вороги украли?
Та невже день світлий догасав
Й чорні дні тому для нас настали?

Як же нам позбутися орди?
Як нам щасну долю повернути?
Бачити ми будем їх сліди
Й звірства ми не зможемо забути.

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 972783