ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.

Знищити взялися вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.

Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.

Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-моskаля,
Ірод не дає нам жити щасно.

Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.

Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 972686

ПІШОВ З ЖИТТЯ
( Світлій пам’яті Дмитра Павличка )

Пішов з життя, та залиши́всь в серцях,
Поет, людина, патріот країни,
У нього правда бу́ла на вустах,
Був гідним сином неньки-України.

Зали́шив нам свої́ «ДВА КОЛЬОРИ́»,
Які звучать не тільки в Україні,
Про них нам шелестять і явори́,
Звучать вони на мові солов’їній.

Пішов з життя… Він з гідністю пішов,
Сліди його видніються усюди,
Мав при житті повагу і любов,
За вчинки й слово цінували люди.

Зали́шив по собі́ доробок-скарб,
Який роками він творив душею,
Додав туди відтінків різних фарб,
Та сам уже стоїть він за межею.

Пішов з життя, та в пам’яті лиши́всь,
Стежки́ його не стануть чагарями,
Із усіма наза́вжди він простивсь
Й ніко́ли не пройде́ться поміж нами.

Пішов з життя… у засвіти пішов,
Пройшов він на землі свої́ дороги,
Дмитро Павличко в вічність відійшов,
А тут лишив доробок і пороги.

30.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 972413

СОБОРНОСТІ НЕ ЗРЕЧЕНА

Пошматована, поніве́чена,
Та Соборності та й не зре́чена.
І обстріляна, і обпа́лена,
Але ворогом не розва́лена.

І заплакала, закривавлена,
Та незламністю є осла́влена.
Вже безсилая, духом сильная,
І до ворога неприхильная.

Понівечена, покалічена,
Та на клаптики не розсі́чена.
І зади́млена, та неско́рена,
Хоч ординцями є знедолена.

Дуже збо́лена, бо катована,
Кров’ю рідная є гаптована.
Але чистая та незаймана,
І душа її сонцесяйная.

Це єдиная неподільная
Найкраси́віша ненька вільная.
Незалежная, самостійная,
Її мо́вонька – мелодійная.

І зали́шиться суверенною,
Молито́вною та священною.
Ще сильнішою Україною,
Все звучатиме солов’їною.

29.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 972307

ГНИЛИЙ ОРКОСТАН

Війною спа́лені будинки,
По всій країні – дим, вогонь.
Та хто засу́дить тії вчинки,
Зло сатанинських тих пого́нь?

Видніють згарища усюди,
Де бу́ли се́ла і міста́,
Щоденно гинуть наші люди,
Не мовлять слово їх вуста.

Де бу́ло все – стають руїни,
Від болю стогне вся земля,
Летять снаряди, рвуться міни,
Все – справа вбивці-моskаля.

Ракети ворог запускає,
І дрони теж на нас летять,
Життя потвора забирає,
Усім, чим можуть, тим гатять.

Міста́ і се́ла, мов примари,
Де зупинилося життя,
Жахливі там були́ удари,
Постійне кровопролиття.

Ордою спа́лені будинки,
В яких колись було́ життя,
Його забрали і в дитинки
Ординські покидьки-сміття.

Минуть роки́, та біль не вщухне,
Боліти бу́де і колись,
Та й оркостан гнилий той рухне
За те, що нас вбивать взяли́сь.

26.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 972051

СОБОРНІСТЬ НАМ, ВСЕВИШНІЙ, ЗБЕРЕЖИ

Нам, Господи, СОБОРНІСТЬ збережи,
Не дай орді нас знищити, Всевишній,
І шлях до ПЕРЕМОГИ нам вкажи,
Прости за те, що на землі́, ми грішні.

СОБОРНІСТЬ ми орді не віддамо,
Ще й маєм НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, маєм ЗЛУКУ,
Зі зброєю за це ми стоїмо,
Пізнали вже і біль, і горе, й му́ку.

СОБОРНІСТЬ ми вже маємо роки́,
Та ворогу вона не до вподоби,
З недоброї ординської руки́
До знищення СОБОРНОСТІ йдуть спроби.

Не знищить оркостан СОБОРНІСТЬ в нас,
І кловаки́ при цьо́му поламає,
Буремний проживаємо ми час,
Та покидьок той нас не роз’єднає.

Хоч болю нам потвори завдають,
І кличуть на підмогу з бульболенду,
СОБОРНОСТІ ніза́що нам не вб’ють,
Та вигадають там якусь легенду.

Нам, Боже, Україну вбережи,
Не хочемо ми йти в ярмо ординське,
СОБОРНІСТЬ нам наза́вжди збережи,
Наза́вжди відверни зло сатанинське.

22.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

https://youtu.be/-a4E4bQ3mQw
ID: 971694

МАТИ, ДИТЯ І ВОГОНЬ... БРОВАРИ

Навко́ло все палає у вогні́,
Горить садочок, а у нім – дитина,
Вогненні язики́ вже у вікні,
І моторошна бачиться картина.

Біжить матуся поміж той вогонь,
Біжить вона дитину рятувати,
Вогонь сягає і лиця, й долонь,
Але біжить, бо в неї ймення МАТИ.

Бо там дитя, дитя її в біді…
Не дай Госпо́дь не встигне, не врятує.
Як житиме із цим вона тоді?
І крик, і плач страшний з будівлі чує.

Палає все, страшенно все горить,
А серце в гру́дях теж вогнем палає,
Голо́сить, плаче, між вогнем біжить,
І врятувати Господа благає.

Вже зо́всім поряд… Все пала тріщить,
Вогонь і дим в’їдаються у вічі,
Але вона щодуху все біжить,
Бо там дитя й його життєві сві́чі.

Навко́ло все палає у вогні́,
В вогонь, як птаха, залетіла мати,
І вирвалось з грудей: «О, Боже! Ні!»…
Нічо́го більше не змогла сказати.

20.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 971551

ЧОРНИЙ РАНОК В БРОВАРАХ

Був чорним ранок в наших Броварах,
Який приніс і горе і розпуку,
Продовжуємо бути у сльозах,
Що омивають втрати, біль, розпуку.

За що це нам? За що і ця біда?
За що невинні знову гинуть люди?
Виною всьо́му є страшна орда,
Яка біду несе́ щоразу й всюди.

Якби не ті, потвори, що прийшли,
То й гвинтокрил ніку́ди не летів би,
Все горе нам ті вбивці принесли́,
Ніхто́ живцем в цей ранок не згорів би.

Пішли невинні знову в нас з життя,
І серед них маленькі Янголята,
Це все через ординськеє сміття,
Це все несе́ війна їхня проклята.

Пішли з життя ті пуп’янки малі,
Які колись взяли́сь би буйноцвітом,
Вони цвіли́ б, якби не моsкалі.
За це потворам в пеклі всім горіти.

Біди́, Всевишній, більш не допускай,
Не хочемо ми, Боже, помирати,
Благаємо, щитами закривай,
Не дозволяй ординцям нас вбивати.

19.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 971397