НІ ДНЯ БЕЗ ВТРАТ… ДНІПРО

Нема ні дня без втрат у нас і болю,
На кожнім кроці за́брані життя,
І лиш тому́, що ми цінуєм волю,
За це у нас є кровопролиття.

Людські́ життя убивці забирають,
Сягнув домівок ворог у Дніпрі,
Потвори нас ракетами вбивають
І вдень, і на світанку, й при зорі́.

Загинули дорослі там і діти…
А скільки під завалами ще є?
Та дехто зміг у пеклі тім вціліти,
А хтось озна́к життя не подає.

І крик, і плач, і стогін, і завали,
Не всі життя вціліли, збереглись,
І все це від раschистської навали…
Людей вбивати іроди взяли́сь.

За що це нам? За що такі терпіння?
Чому́ людей вбиває сатана?
Жахливих змій страшне із них сплетіння,
І через них в нас клята ця війна.

Та найстрашніше, що в нас гинуть люди,
У пеклі Україна, у біді,
Орда сліди свої́ лишає всюди,
За це їм буть на Божому суді.

15.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 971078

Лірично-поетична композиція "ОРДИНСЬКІ МЕТАСТАЗИ" про болюче, написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпеливець.

ОРДИНСЬКІ МЕТАСТАЗИ

ЗЛО ОРДИНСЬКЕ НЕ ЗАСНУЛО

Уже й Різдво у нас минуло,
Та не закі́нчилась війна,
І зло ординське не заснуло,
Не щез навіки сатана.

Не розчинилися потвори,
А й нищать неньку нашу й люд,
Несу́ть біду надалі й горе...
Коли ж над ними Божий суд?

І лізуть так, як метастази,
Торкнутись всього – мрія в них,
Позбутись треба нам зарази,
Щоб вражий дух наві́ки стих.

Хотіли Київ звірі взяти,
Зайшли потвори у Херсон,
З лиця землі усе стирати -
Це передсмертний в всіх них сон.

Ще й Соледар упав у око,
Й Бахму́т у них, немов більмо.
Потвори нищать все жорстоко,
Цей план народжувавсь давно.

З лиця землі стирали Харків,
І полюбився їм Дніпро.
Набралось тих ординських пархів,
Зайшли до нас убивці й зло.

Молімось, щоб почув Всевишній,
Щоб ПЕРЕМОГУ здобули́,
Аби в садах цвіли́ в нас вишні,
Аби цвинта́рі не цвіли.

10.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

***

Уже Різдво у нас минуло,
Пройшло без радості воно.
Та яка може бути радість,
Коли прийшли убивці й зло.

Вражина, що душі не має,
Навала клятої орди,
Що нищить все кругом й вбиває,
Вони – нащадки сатани.

З землею все кругом рівняють,
Нищать країну і наш люд,
Але хай ці потвори знають,
Що й для них буде Божий суд.

І хоч вони, як метастази,
Повзуть все дальше по землі.
Позбутися тої зарази
Ми зможем разом в боротьбі.

Коли стояти разом будем
На фронті, а чи тут в тилу,
То й Перемогу ми здобудем
І знищим нечисть кляту ту.

Тому молімо Бога щиро,
Щоб нам у цьому допоміг,
Щоб дав народу міцність й силу
І Україну нам зберіг.

І щоб росли й цвіли дерева,
Щоб не ридали матері,
Щоб відродилися міста і села
І щоб були усі живі.

10.01.2023 р.

©Стефанія Терпеливець, 2023

НЕ ПОТРЕБУЄМО ПОТВОР

Потвори думали-гадали
Різдвяне пекло влаштувать,
Брехню для цьо́го промовляли,
Щоб "перемир'я" нам пізнать.

Та на Різдво скоти́ гатили,
Мішенню люди стали в них,
Свій план вони не полиши́ли,
Прине́сли стільки бід і лих.

Тому́ без радості минуло,
Бо скрізь нащадки сатани,
Зло не пропало, не заснуло
Й веде продовження війни́.

Ми цих потвор не потребуєм,
Огидний нам ординський дух,
Ми Україну відбудуєм,
Щоб тільки залп війни ущух.

Щоб не росли у нас могили,
Не розквітали у вінках,
Жалоби дзвони не дзвонили,
І квітли квіти в квітниках.

Щоб щезло зло з Вкраїни-неньки,
Щоб не смердів в нас їхній прах,
Щоб щезли наші воріже́ньки,
Не повертались навіть в снах.

То ж вірмо в Бога й збройні сили,
Молім аби Госпо́дь беріг,
Щоб ми надалі в МИРІ жи́ли,
Щоб ПЕРЕМОЗІ шлях проліг.

10.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 970901

РОЗМОВА З НЕЛЮБОМ

– Ти зробиш так, як я цього́ бажаю
Піде́ш зі мною ти до вівтаря,
Збере́ш інакше свіжого врожа́ю,
І му́зику почуєш дзвонаря.

– Я не піду́! Цього́ не дочекаєш!
А силоміць мене ти не візьме́ш,
Потворнії думки́ давно плекаєш,
Вони не мають і не знають меж.

– Піде́ш зі мною, гордая красуне,
І слова «НІ» не хочу більше чуть,
В моїх шарманках тріскають вже стру́ни,
Мені на вірність маєш присягну́ть.

– Прися́гну я, та тільки не з тобою,
Не пі́ду я з тобою під вінець,
До вівтаря не пі́ду й під стрільбою,
Й весіллю цьо́му бу́де все ж кінець.

– Пере́чити мені ти посмієш,
Бо старости́ з гостя́ми вже прийшли,
Хоч сильним духом, крале, володієш,
Та шлях до тебе легко віднайшли.

– Хай старости́ з весільними гостя́ми,
Вертають в свій убогий духом край,
Ти пла́тиш за весілля їм смертя́ми.
Від мене сво́ї ру́ки забирай!

– Не смій мені умови диктувати,
Весіллям скрізь керую я завжди́,
Не хочеш честь свою́ мені віддати –
То будеш пити кров замість води́.

– Я на свої́й землі́ розпоряджаюсь,
І честь свою́ тобі я не віддам,
А кров’ю вже роками я вмиваюсь,
За мене платять вже роки́ життям.

– Гучне вінчання нас давно чекає,
Його колись собі я уявив,
Зі зброї хор тобі пісні́ співає,
Й тебе добряче кров’ю я скропив.

– Шматована тобою я добряче,
Вже вісім ро́ків болю зазнаю́,
Знущаєшся із мене ти звіряче,
Бо на весілля згоди не даю.

Й не стану я з тобою присягати,
З нікчемою не стану на рушник,
Війною захотів в обі́йми бра́ти,
На мо́ю сукню став твій черевик.

Тому́ забудь, почваро, про вінчання,
І про вівтар нав́іки ти забудь,
Забудь про дальший намір зазіхання,
Собі́ утіху іншу роздобудь!

Усі за ме́не моляться до Бога,
Бо доля небайдужа їм моя́,
З тобою не вінчає нас й доро́га.
Піду́ без те́бе я до вівтаря.

Складу присягу й навіть повінчаюсь,
Та сво́ю честь тобі я не віддам!
Із гідністю я за́вжди сповідаюсь,
І при́воду на шлюб тобі не дам!

Я мрію тільки з МИРОМ повінчатись,
І ра́зом з ним усе життя прожить,
Не смій до мене більше доторкатись!
Госпо́дь поможе все це пережить.

І знову зацвіту я ніжним цвітом,
Мене умиє Божая роса,
Весілля відгуляю з цілим світом,
Сивітиме із МИРОМ лиш коса.

Отямся хоч сьогодні, схаменися,
І перестань зі зброї цілувать,
За всі гріхи ти Богу помолися,
Мене достатньо кров’ю напувать.

Святе Причастя прагну тільки пити,
Щоб сіяти у землю лиш зерно,
Із МИРОМ повінчатись і прожити.
Забудь про мене, злісна сатано!

– Ніко́ли я про тебе не забуду,
Таких, як ти, у світі більш нема,
Тебе я домагатись за́вжди буду
Й робитиму я це не крадькома.

– Такі думки́ усе життя плекаєш,
Та вільною народжена я буть,
Брудну війну, паскудо, ти програ́єш,
Тому́ про мене назавжди́ забудь!

24.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

https://youtu.be/cfbo6hvaNZo

ID: 969105

ОЧІ КОХАНОЇ

( Пісня. Слова та музика Королеви Гір Клавдії Дмитрів )

Місячної ночі бачу твої очі,
Наче дві зірниці, світяться вони,
Неймовірні очі, милії дівочі,
Часто тії очі йдуть у мої сни.

ПРИСПІВ
Очі, коханої очі,
Мило любов’ю горять,
Сни з ними бачу пророчі,
Бачу в них світло багать.
Очі, коханої очі,
Дві намистини-вогні,
Чари це справжні дівочі,
Видно їх і вдалині.

Очі-намистини, озера любові,
Хочу в них купатись без упину я,
Й місячної ночі вони волошкові,
І краса чудова є у них свою.

ПРИСПІВ

Лиш вогнями щастя світяться ті очі,
То не загашу ніколи ті вогні,
Щоб вони горіли вдень і серед ночі,
Бо такії очі в світі лиш одні.

ПРИСПІВ

22.04.2020 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
ID: 968959

В НАС БУДЕ МИР І БУДЕ ПЕРЕМОГА

Мені чому́сь на думку не спадало,
Та й навіть гадки, звісно, не було́
Про те, щоб горе нас усіх спіткало,
І кров стікала людям на чоло.

Від вибухів прокинулися вранці,
Не вірили, що всюди вже війна,
Що нас прийшли вбивати голодранці,
Бо їм віддав вказівку сатана.

В диму́ й вогні́ був той лютневий ранок,
І вибухи лунали всюди в нас,
Це лиш частина вражих забаганок,
Настала чорна днина, чорний час.

Та вірити в таке ми не хотіли,
Та й світ проснувся, бо до того спав,
І ми в ту мить всього́ не зрозуміли,
А ворог всіх нещадно убивав.

Замислилась, задумалась Європа
І руку допомоги подала́,
Збагнула, що з ворожого притопу,
Нікчема на святиню посягла.

Ми віримо, що бу́де ПЕРЕМОГА,
Ми ворога здолаєм у бою́,
До неї нам торується доро́га,
І буде МИР у нашому краю́.

05.12.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 968352

РАНОК БУВ У НАС НЕТИХИМ

Ранок був у нас нетихим,
Та Госпо́дь життя вберіг,
Ворог знову коїть лихо,
Ки́да дрони на поріг.

Ми прокинулись сьогодні
Не від сонця промінців,
Не від каменів городніх,
Не від співу горобців.

Нас сирена розбудила -
Ворог знов атакував,
Хвиля дронів вмить накрила,
Ірод їх презентував.

Запустили їх потво́ри,
Намір мали нас вбивать,
Це гули, але не бджо́ли,
Що нектар неслись збирать.

Це - ворожії шахіди
Лихо зранку нам несли́,
Їх відправили сусіди,
Що корінням зла зросли.

Ранок був у нас тривожним -
Звук сирени розбудив,
Та орду ми переможем,
Щоб наш люд у МИРІ жив.

14.12.2022р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 968334