ГОЛОДОМОР

Голодомор...страхіття, жах,
Голодна смерть, бажання жити...
Всі вікна у запалених свічках ,
І мій обов'язок теж свічку запалити.

Голодомор...і смерть же не одна,
І стогін, й плач, й зубів там скреготіння.
Голодом людей вбив сатана...
Голодна смерть і муки, і терпіння.

Голодомор...багато літ пройшло,
Та шану по сьогодні віддаємо.
Прокляття це наших людей знайшло.
За них в молитві з свічкою стаємо.

Голодомор...в минулому давно,
Та біль в серцях за це по нині.
Свічку запалену поставте на вікно
І розкажіть про це навіть дитині.

Голодомор...мороз аж до кісток.
Щоб більше він ніколи не вернувся,
Щоб не наважився ніхто більш на цей крок,
Цей день щоби нікому не забувся.

23.11.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 966751

ГОЛОДНА СМЕРТЬ

Пройшли роки, та цього не забути,
Голодна смерть косила всіх підряд,
Та важко і сьогодні це збагнути,
Що був страшний голодний тілопад.

Хотіли їсти – хліб їм тільки снився,
Та й висівки не в кожного були,
І кожен з них до Господа молився,
Щоб висівків хоч жменьку їм дали.

Кропиву їли, навіть і полову,
Бо жить хотілось кожному із них,
Не дай Господь, щоб повторилось знову!
Вкраїна знала вдосталь бід і лих.

Голодомор…Страшні роки тридцяті,
І нищення вкраїнців вочевидь,
Знущались над людьми убивці кляті…
Чи покарав Господь убивців-гнид?

Ті жертви не хотіли помирати,
Хотіли вижить – голод їх убив,
Із поля колос не дали підняти.
Якби не так, то кожен з них би жив.

Вмирали люди, падали, як снопи,
Голодна смерть в обійми їх брала,
Із тіл встелялись на землиці тропи,
Лиха ця смерть мільйони забрала.

Голодна смерть… Яке страшнеє лихо,
Яке жахіття довелось зазнать…
Був плач дітей, а далі – тихо-тихо…
Судилося від голоду вмирать.

Страхіття те, щоб знов не повторилось,
Всевишній щоб від цього нас вберіг,
Щоб смерть голодна в очі не дивилась,
Щоб чорний день тоді кінця добіг.

27.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 966709

КОЛОСКИ

Про колоски я Господа молила,
Бо замість хліба землю їли ми.
Голодна смерть усіх підряд косила,
Вмивалися не потом, а й слізьми.

Ще замість хліба в нас була полова,
І Отруби, й бур’ян, і кропивА,
Лиш снилася нам нива колоскова…
Та й сльози, мов зернята, пролива.

Голодна смерть дивилася у очі -
Я не хотіла нею помирать,
І снилися лиш сни, як поторочі,
Та мріяла зернятка хоч збирать.

Тоді щодня від голоду вмирали,
Не обирала смерть кого забрать…
Знущалися, з домівок рідних гнали.
Й не знали за хвилину що чекать.

Я колоски знайшла далеко в полі,
Як гнали нас усіх через поля.
Їх цілувала й дякувала долі…
Із стогоном здригнулася земля.

Ті колоски… було їх дуже мало,
Й зерняток в них – дитя могло злічить,
Та кожне з них надію додавало.
Що не помру…що буду далі жить.

Ті колоски я до грудей тулила,
Боялась хоч зернятко загубить,
Їх біля серця в хусточці носила,
І сльози я продовжувала лить.

Я колоски тримала, як святиню –
Дорожчими від золота були.
Їх заховала у стареньку скриню,
Щоб нас від смерті врятувать змогли.

Ті колоски даровані Всевишнім,
Голодну смерть мені він не послав.
Посіяла, коли розквітли вишні,
Щоб голоду ніхто більш не зазнав.

27.11.2020 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 966708

ГОРИТЬ СВІЧА

Горить свіча, але не на Святвечір,
Горить свіча й сьогодні раді їй,
Цей вогник гріє, гріє він, до речі,
Бо йде війна на цій землі́ святій.

Іде війна, нас ворог спопеляє,
Й горить свіча, бо світла в нас нема,
Та й нам Господь щоразу помагає,
Ми не здамось, хоч йде до нас зима.

Горить свіча, пала маленький вогник,
Й думки́, як рій, у кожного із нас,
Він тішить так, немов Різдвяний дзвоник,
Засві́тить скоро й ПЕРЕМОГИ час.

Горить свіча, й це, звісно, не багаття,
Яке б зігріло нас серед зими́,
Систему нищить ворог всю на шмаття,
Бо тактика така у них війни.

Горить свіча, та ми не здаємо́ся,
Непросто нам без світла, без води́,
До способів, щоб вижить, вдаємо́ся,
Лиш не зітре́м ворожії сліди.

Горить свіча, потріскує легенько,
І молим Бога, щоб перемогти,
Віщує ПЕРЕМОГУ нам серде́нько,
Бо з нами Бог й поможе все пройти.

25.11.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 966622

В НАС БУДЕ ВСЕ

Нема ні світла, ні води,
Тепла́ нема в оселях,
Накоїв ворог нам біди́,
І небо видно в стелях.

Не вб’є орда у нас любов
До неньки-України,
Кипить в ординця люта кров,
Скрізь ро́бить в нас руїни.

Лютує ворог, має злість,
Бо нас не подолати,
Бо ми – єдині, в нас є міць,
Вкраїнців не зламати.

Знеструмив ворог в нас усе,
Та нас не побороти,
Це віру нам ще більш несе,
Нена́видим мерзо́ти.

В нас бу́де все, та треба час,
Щоб ворога здолати,
Який прийшов вбивати нас
І неньку спопеляти.

В нас буде світло і вода,
ВСЕ БУ́ДЕ УКРАЇНА,
Нема тепла́ – то не біда,
Та є в нас солов’їна.

Засвітить світло, як колись,
Зігріємось в домівках,
В молитві й вірі ми сплели́сь,
В домівках – не долі́вка*.

Майбутнє світле бу́де в нас,
Розквітне наша ненька.
Орді про се́бе думать час,
Бо днина в них сіренька.

Нема майбутнього у них,
Нічо́го їм не сві́тить
За те, що коять стільки лих,
Дорослі гинуть й діти.

24.11.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ДОЛІ́ВКА* - Утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні.

ID: 966613