По різному святкують день святого Валентина
але однаково всі хочуть в почуттях зізнатися
і звісно будуть ще і на взаємність сподіватися
адже в обійми ніжні тягне нас любов нестримна…
По різному святкують день святого Валентина
але однаково всі хочуть скоріше відповідь почути
і звісно зможуть ще і щирість у серцях відчути
адже у щастя людина завжди вірити повинна…
По різному святкують день святого Валентина
але однаково всі хочуть віч на віч опинитися
і звісно потрібно ще і на поцілунку зупинитися
адже підштовхує в обійми нас почуттів лавина…
Дмитрий Погребняк 555

Сьогодні день Святого Валентина
у всіх закоханих нарешті празник
людина в почуттях зізнатися повинна
і підказати хто серця їх власник…
Про накипіле звісно в очі скажемо
і про любов яку давно вже відчуваємо
і на свої недоліки теж ми вкажемо
і після цього порозуміння відшукаємо…
Відтоді разом обличчям повернемося
і вирішить майбутнє ніжний поцілунок
тоді як завжди за руку візьмемося
адже у щасті жити найкращій подарунок…
Дмитрий Погребняк 555

Надвечір снігу зовсім не чекали люди
не знали що із вітром з’явиться і віхоло
від цього білі крихти літають всюди
а ще і у дерев повітрям гілки тіпало…
А може як належне так зима хазяйнувала
і дуже щільно снігом застилала ще дорогу
але їй і цього вже показалося замала
адже і пагорби виростали теж потроху…
Не дивно що біля бордюру кучугури
ретельно нерозталий лід приховують
і видно в темряві ледь помітні дві фігури
не йдуть впевнено а скоріше пританцьовують…
Дмитрий Погребняк 555

На вулиці ще вітер до кінця не вщух
мелодію незрозумілу він зараз свище
і в струмені повітря кружляє білий пух
а потім несподівано з’явилась хвища…
Тоді миттєво шуби приміряли дерева
кущі із льоду костюми теж одягли
ще дужче підмерзла дорога кришталева
на неї перехожі не шли а скоріш ковзали…
Біля бордюру є невеличкі вже сугроби
і через них потрібно лише переступить
хоча і навпростець не уникають спроби
і чується як сніг під підошвами скрипить…
Дмитрий Погребняк 555

Любов- це як на серці таємна вишиванка
і цей малюнок співпадає тільки у закоханих
узор шифрує завжди наша доля інтригантка
коли ми потопаємо у рідних лініях захованих…
Любов- це як в душі застряг ниток моток
нам почуття однаковий малюнок вишивають
тоді ми своє рідне бачимо серед отих стежок
і після цього в нас сумніви ніколи не виникають…
Любов- це у очах колір щастя назавжди застиг
його ми з іншим навіть уві сні не сплутаємо
і вже напам’ять знаємо наш знайомий штрих
і звісно потім вказівки лише серця слухаємо…
Дмитрий Погребняк 555

Біля очей жіночих я бджілкою літаю
дивлюся заворожено на два букета квіт
о своїх почуттях як завжди натякаю
до них немов до меду солодкого прилип…
Біля очей жіночих я бджілкою літаю
чіпляюся вже вкотре за довжелезні вії
і ніжністю старанно її увагу привертаю
і на взаємність не втрачаю ще надії…
Біля очей жіночих я бджілкою літаю
адже напам’ять знаю її кирпатий ніс
і відчуваю її по справжньому кохаю
і рідний став пшеничний густий ліс…
Дмитрий Погребняк 555

Напевно кожен рік завжди у лютому
благаємо щоб вже скоріш прийшла весна
адже набридло ходити в одязі незручному
і як спасіння від природи чекаємо тепла…
Напевно ще зрадіємо коли сніг розтане
відтоді потечуть дуже маленькі струмочки
адже людина вірити ніколи не перестане
у те що на деревах з’являться листочки…
Напевно від думок і мрії скинуть кокони
і звісно як метелики в нас почнуть літати
адже при згадці про зелені трави локони
ще і бажання будуть ластівками щебетати…
Дмитрий Погребняк 555

Зі святом поздоровляю всіх закоханих
і дівчину зеленооку хочу привітати теж
хочу зізнатися у почуттях прихованих
любов це є життя воно не знає меж…
Любов малює посмішку на обличчі
запалює згаслі у сумнівах в очах вогні
поринути у вир майбутнього скоріше кличе
заради щастя треба ризикнути чому б і ні…
Любов з ніжним поцілунком доторкнеться
від неї на душі стає трошечки світліше
і наша доля ніколи від нас не відвернеться
ми станемо з взаємністю тільки сміливіше…
Любов над нами робить неперевершені дива
і я потрапив під твої палки дівочі чари
тут пролунала відвертість щира і правдива
і моя мрія заповітна зведе з тобой до пари.
Дмитрий Погребняк 555

Покрилися ранковою росою,
Кущі, дерева, квіти, все навколо.
Блакить небесна, начебто сльозою,
Змиває горе, зло і бруд довкола.

І над молочно лагідним лиманом,
Будинки наче гори виринають,
Бо він укрився димчастим туманом,
На світ чомусь із сумом поглядають.

Десь дятла стукіт здалеку лунає,
Можливо він про щось доповідає?
І серце, його розповідь торкає,
І спокоєм всю душу огортає.

Розвіявся туман вже над лиманом.
Й роса злетіла у небесну даль.
Запахло прохолодою, дурманом.
Це осінь просто скинула вуаль…
Анна Стоєва