А вже весна готується в дорогу!
Пакує квіти у всі свої валізи.
Вона так хоче прилетіли до нас знову!
З собою візьме і всі свої капризи!

Бо ж як вона без них - весна ж примхлива пані:
Сумна й весела, радісна й печальна...
Та головне, що буде вона з нами,
Бо ж цілий рік на зустріч цю чекала!

Та поки лютий добіга свого фіналу
І незабаром скаже "до зустрічі" усім...
Він тішив нас, усе робив для того,
Щоб нам тепліше було на душі.

Та ми й не маємо до нього скарг й докорів,
Був лагідним до нас, не дуже й лютував.
Колись морозив, часом, й заспокоїв
Й біленьким снігом настрій рятував.

Яке ж то щастя зиму зустрічати,
А потім проводжати і вже спішить весна.
Як добре потім й літа дочекатись,
А там і осінь, за нею знов зима...

В природі все прекрасне, щире, ніжне.
То ми взаємністю не платимо завжди...
Природа ж нам дарує, не шкодує
Ні крапельки своєї красоти!

БЕЗ КОРІННЯ РОДУ НЕ ЦВІСТИ

Коріння роду є з споконвікі́в,
Без нього роду ані дня не жити,
Душевний в ньому чуєм переспі́в,
Й Госпо́дь поможе долю простелити.
Коріння роду все переплело́сь,
Захована у ньому роду сила,
Моє́му впле́сти та́кож довело́сь,
Воно дало́ мені життєві крила.

ПРИСПІВ

А без коріння роду не цвісти,
І без коріння він рости не буде,
Його в серцях усім нам берегти,
Тоді воно вплететься так усюди.
А без коріння роду не цвісти,
І без коріння роду не буяти,
Це маєм пам’ятати я і ти,
Не можемо такого забувати.

Коріння роду, наче оберіг,
Ніхто його не в змозі роз’єднати,
Аби Господь коріння все беріг,
Й нове́ між нього ми могли вплітати.
Коріння роду, наче дивоцвіт,
Який роками і росте й буяє,
Нема ніко́ли в ньому зламу літ,
Й коріння це Госпо́дь благословляє.

ПРИСПІВ

Коріння роду кличе звідусіль,
До себе всіх коріння це скликає,
Воно до себе ма́нить, мов купі́ль,
І за́вжди нас коріння це чекає.
Коріння роду треба берегти,
Щодня давать йому живильну воду,
Душею помогти йому цвісти,
Тоді йому не буде переводу.

ПРИСПІВ

16.09.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 959937

Не для тебе у світ я прийшла,
Через тебе вмиваюся кров’ю,
На Голгофу уже я зійшла,
Бо вже сита твоєю любов’ю.

Не для тебе я квітла роки́,
Ти засіяв усюди лиш горе,
Кро́ві рі́ки, немов рушники,
Забери свої ру́ки, потворо!

Не для тебе буяв ніжний цвіт,
Ти огидний мені, й ти це знаєш,
І за мною в сльозах цілий світ,
За невинність мене спопеляєш.

Не торкайся, злочинцю, мене,
Ти ввірвався й диктуєш умови,
Але ж кара тебе не мине,
Кровопивця… Жадаєш лиш крові.

Ти приніс мені сльози й біду,
Ще й умови на кожному кроці,
Я ніко́ли на них не піду́,
Бо Всевишній на мо́єму боці.

Не для тебе себе берегла,
Й не з тобою складу́ я присягу,
Я встоя́ти, катюго, змогла,
Й майоріти вкраїнському стягу.

11.09.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 959687

ТАК МИНАЮТЬ РОКИ

Так минають роки́ і птахами несу́ться у вирій,
По собі́ залишають усюди відбитки-сліди,
Дуже швидко летять, хоч насправді вони всі безкрилі,
І спливають хутчіш найбистрішої в річці води́.

Так минають роки́, й озирнутись, бува, не встигаєм,
Лиш відчутно чому́сь помах їхнього па́сма-крила́,
Кожен з них у думках, мов сторі́нки альбому, гортаєм,
Але жодного з них не забрати із сво́го чола́.

Так минають роки́ і лиш досвіду нам додається,
Але жодного з них ми не можем вернути назад,
І ніко́трий із них двічі з нами життям не пройде́ться,
Й відчуваєм в душі неймовірний життя літопад.

Так минають роки́ і гаптують життєві стежини,
Залишають на них навіть по́значки за́вжди якісь,
Що яскраво горять, мов багряні осінні жоржини,
Та ще й кожен із них має в со́бі невидиму вісь.

Так минають роки́ і симфонію грають і грають,
А відлуння її ні на мить у душі́ не стиха́,
Сьому ноту, як шлейф, в дні останні вони розкривають,
Аромат від життя, наче в чашу, у душу вдиха́.

Так минають роки́ і нічо́го не можем зробити,
Є бажання із ними у молодість, юність майнуть,
Мов кохання життя, ми не можемо їх розлюбити,
Лиш в обі́йми до них нам під силу з любов’ю пірнуть.

Так минають роки́ і кружляють із нами у танці,
Кожен з них залюбки нас веде на життєвий паркет,
Шаленієм на нім, наче в пристрасті вірні коханці,
І під зорями слухаєм кожен із їхніх сонет.

Так минають роки́ і на місці вони не тупцюють,
Наче красені-коні галопом несуться кудись,
І малюнок життя шедевральний щоразу малюють,
Після того самі́, наче пісня, здіймаються в вись.

01.09.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 958340

ВСТУПІТЬСЯ З НАШОЇ ЗЕМЛІ

О, не́люди, вже схаменіться,
Вступіться з нашої землі́!
Кати, у звірствах зупиніться.
Що вам потрібно, моskалі?

Що треба вам, потвори кляті?
Вкраїну вам не віддамо,
Керуєм ми у сво́їй хаті,
Ви нас не ві́зьмете в ярмо!

Хто вас зростив і хто напло́див?
Як но́сить вас свята земля?
Хто вас на нашу землю вво́див,
Насіння злого моskаля?

Хто дав вказівки нас вбивати?
То чий це був для вас наказ?
Яка ж вас виплодила мати
І звідки був дороговказ?

Скажіть, потвори, люті вбивці,
Як жити будете із цим?
Росли в нас мальви, чорнобривці…
Вони вам завинили чим?

Ви знищувати все взяли́ся,
Бездушні вбивці-моskалі,
Кроваві ріки розтеклися…
Вступіться з нашої землі!

28.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 957904

ЕПОХА ДИЯВОЛА

Невже це час диявола прийшов?
Невже диявол хоче панувати?
Невже упир із розуму зійшов
І мусить ненька у вогні палати?

Диявола епоха? Та невже?
Чому́ її нам випало пізнати?
Чому́ орда сягнула на чуже
І кров свою́ ми мусим проливати.

Чому́ диявол має міць таку
І са́ме де захована ця сила?
А цих потвор, як у морях піску…
Яка ж бо мати всіх їх породила?

Радіє ідол, гине неньки люд,
І плач, і стогін, й скрегіт скрізь зубами,
Коли вже буде Божий для них суд
Й покотить вітер ниви із хліба́ми?

Чому́ цей демон зажадав смертей
І пе́кло влаштував в нашій державі?
В котел з вогнем засунув і дітей,
Усюди рі́ки потекли кроваві.

Смола кипить в диявольськім котлі,
Живцем потвора нас туди скидає,
А інші опинились на «нулі»,
І зрадник все дияволу «зливає».

Диявольська епоха у цей час…
За що? Чому́? Чому́ це з нами сталось?
Вже й вогник віри в багатьох загас,
Бо полотно у пекло нам зіткалось.

На милість ми чекаємо усі,
Щоб щезла ця диявольська епоха,
Бо всі тепер живемо у страсі́
Й надії покладаємо на Бога.

25.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 957677