Під променями сонця сніг іскриться
веселкою грайливою переливається
і таке враження що він загориться
коли під світлом колір поміняється…
Стає рудим це одіяло із сніжинок
при погляді на нього кидає в жар
і коли знову він змінює відтінок
у серці мабуть трапляється пожар…
Погода гарна нас теплом зігріє
чарівний сніг тоді підніме настрій
о цій красі людина навіть і не мріє
що день сьогодні буде дуже класний…
Дмитрий Погребняк 555

Загубивсь у полі журавель крилатий…
Ранки світанкові зустріча один…
І не вабить більше зелен – гай строкатий,
Бо у дні криниці вже нема води.
Тож душа змарніла, крила опустились…
Де ж той спів пташиний, що гудів, мов рій?!…
І тужливо якось коси опустились
В заростях узбіччя, на вербі німій.
А було ж інакше… погляд журавлиний
У криниці бачив зорі серед дня…
Не літав за щастям в зиму на чужину –
Весни зустрічала тут його рідня.
Пив водицю щедру із землі святої,
Разом з сівачами зустрічав зорю…
Радий ,що своєю довгою рукою
Рятував від туги доленьку свою…
Та із плином часу в світі все змінилось…
І в людей, як в птахів крила здійнялись!
А на дні криниці думи замулились,
Крик душі і тиша сумно обнялись.
В небо кинув погляд журавель цибатий…
Заржавіла цвяхом на щоці сльоза…
І майнула вперше думка винувато:
Від землі піднятись в сині небеса…
Ті тривоги журно вітер погойдає
Рознесе по світу крихтами печаль…
Може, хтось почує, може, і згадає,
Де дитинства мрії гартував коваль!
Серед степу, в тузі, журавель крилатий…
Пустка у криниці…де ж землі краса?!…
Де знайти у долі грішних, винуватих,
Чи засяє в травах радості роса?…

Любов Таборовець

Сипле цвітом яблунь…
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
– Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду –
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: – Любить, а чи ні?…
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
– Чи летіти птахом, чи вертать назад?…
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов-пелюстка впала в спориші…
Стихла хуртовина, де зустрілись ми
Поєдналось щастя з росами-слізьми…

Любов Таборовець

Неможливо дивитися стрічку фейсбуку –
Вічна память, сьогодні ховаємо…
Ну за що, ви скажіть оцю муку,
Українці вже рік відчувають?

Хлопці просять молитву, для воїнів збір…
Замість котиків, квіточок, жартів.
В групах «Пошук», поради жінкам: Тільки вір!
Ну а їм лиш надіятись варто.

Волонтери збирають, шукають, купують,
Усі дописи: «Люди, будь ласка…»
Ці надлюди немов би майстерно чаклують
І у них не буває поразки!

І новини, новини, новини!
Перейдіть в укриття, знов тривога,
Так всі ночі проходять і днини
У молитві до Господа Бога!

Ну за що, ви скажіть оцю муку,
Українці вже рік відчувають?
Неможливо дивитися стрічку фейсбуку –
Вічна пам‘ять, сьогодні ховаємо…
Лілія Ходус

У ОКОПАХ БОГ ЖИВЕ

А зими нема…морозу, снігу,
Ніби у окопах Бог живе.
Він, на радість всім, приніс утіху,
Що весна невдовзі вже прийде.

Подивися, Боже, а чи треба
Стільки українських душ тобі?
Може досить їх уже на небі?
Плаче вся країна у журбі.

Дай нам сили Боже до звитяги,
Щоб не стало в світі того зла.
Хай замайорять скрізь наші стяги,
Де лиш українська є земля.

Наш сусід недавно заклик кинув,
Що збирати свої землі час.
То ж зберемо й ми, хоч половину,
Від того, що він украв у нас!!!

10.01.23 м.Львів.453
Христина Пелікан
Христина Пелікан

ТИМ, КОГО Я ЛЮБИЛА

ЯК Я ВМІЛА ЛЮБИТИ,
ПРИГОЛУБИТИ В ЛАСКАХ,
ВСЕ ЖИТТЯ БУЛО В КВІТАХ,
КОЖЕН ДЕНЬ НАЧЕ КАЗКА.

ЩО ЗРОБИТИ ЗІ МНОЮ
ВСІ, КОГО Я ЛЮБИЛА….
ОТОЧИЛИ СТІНОЮ,
ПОНІВЕЧИЛИ КРИЛА.

І ТЕПЕР Я БЕЗСИЛА
ВИСИХАЮ ВІД БОЛЮ.
МОВ КОСОЮ СКОСИЛИ
МОЇ МРІЇ І ВОЛЮ.

СЕРЦЕ В ГРУДЯХ РОЗБИЛОСЬ,
ЗАХЛИНУЛОСЯ КРОВ’Ю…
ТІ, КОГО Я ЛЮБИЛА
НАПИЛИСЯ ЛЮБОВ’Ю!

2000 рік. Львів 70
Христина Пелікан
Христина Пелікан

В моїй душі вирують снігопади
Там лютий вітер, крихта снігова
Моя країна на коліна – ні не впаде
Бо ворогам вона не по зубах,
А навкруги серпнева спека
Бо календарна вже давно закінчилась зима
Вже прилетів давно лелека
Та дому вже його нема

Повсюди в нас ракетна небезпека
І в багатьох містах вогняний ад.
В моїй душі вирують снігопади
І лють, і біль, що завдає нам клятий кат.
Та день настане закінчаться снігопади
І зникне горе.
Зникне клятий кат.

Настане той плеканий час
Що тільки радість буде в душах в нас.
Розквітне щастя, всюди будуть квіти
І будемо радіти ми , як діти
Настане той жаданий час
І буде затишно в душі у нас!
1.08.2022р.
Олександра Зубарь