Сьогодні ти вдягнула берці
Бо так того бажало серце
Комусь ти мати, комусь донька
Та тверда в тебе тепер рука
Біда прийшла в твою країну
Та захистиш ти свого сина,
Свою доньку, свою родину
Бо ти сама і є Україна!
Ти просто жінка, яка розуміє,
Що світ ніколи війні не зрадіє.
Ти хочеш діток у мирі ростити,
Та в себе в дома у волі жити
Ти просто жінка- та ти українка.
Заради усмішки дитини
Пішла на захист Батьківщини.
Сьогодні ти вдягнула берці,
Бо не змогло інакше серце!
4.12.2022р

Олександра Зубарь

Сьогодні я запалю свічки і гірлянди
Темрява- це ще одна «радість» від окупанта.
Відсутність світла, та хіба це горе
Ми і цю напасть поборем.
В Україні у всіх руки роботящі
Не то ,що в вас- пияцюги ледащі
Ми застосуєм прогрес та іновації
А ви у регреса тепер на все життя в окупації.
Олександра Зубарь

Зло показало свій оскал
Воно до часу причаїлось
Сидів і чатував москаль
Та сутність ворога розкрилась
Він показав свою « любов»
До всіх, хто хоче вільно жити
Та він здобув собі ганьбу- довіку душу не відмити.
9.11.2022р

Олександра Зубарь

Кохання велике, барвисте і щире
Кохання до матері до України
Любов , що зростає у серці з дитинства
І кожна краплинка збирає намисто
Любов, що такая,як слізонька чиста
Любов, що долає усі перешкоди
Вона промовляє устави свободи
Кохання єднає собою народи
Де вся Україна єдина сім‘я
Любов‘ю сповита тут кожна дитина
Нас матір єднає одна – Україна!
Ми вільнії духом і чисте в нас серце
Ми прагнемо жити у вільній країні
За нашу свободу в бою ми єдині
Завзято й упевнено до перемоги
Крокують усі в Україні народи!
9.042022р
Олександра Зубарь

Не полишає мене біль
За мою рідну Україну
Не полишає мене біль
За Україну за єдину
Не полишає мене біль
І сліз набралось вже відерце
І так болить і щемить серце
Не полишає мене біль.

Не полишає мене біль
В таку тяжку для нас годину
Війна прийшла та люди гинуть
І навкруги панує смерть
Земля здригається від жаху
Не полишає мене біль
За Київ, Бучу, Волноваху,Гостомель,Харків та Ірпінь
І вся країна в укриттях
Нудить повітряна тривога

Не полишає мене біль
Блокадний Маріуполь гине
І стогне ненька Україна
Та в полумьї уся країна
І Мелітополь і Херсон
І всі міста моєї країни
За Вами серце моє гине
Не полишає мене біль
3.04.2022р
Олександра Зубарь

Гудуть сирени майже рік,
Вся Україна у вогні!
Вірвався ворог на поріг
Зробив жахливими ці дні.

Підступно, підло так по-руськи
О п‘ятій ранку, з під тишка
Х**ло заслало своїх орків
Щоб повернулися в мішках

Були істерики та сльози
І страх, і відчай, чорні дні…
Всі українці під загрозой
В раз опинилися тоді.

Згадався час напередодні
Усі жили своїм життям.
Щасливі люди! А сьогодні…
У нас немає вороття.

Ніколи всі ми вже не будем
Такими, як були колись.
Та не пробачмо! Не забудьмо!
Вороже! Ти тепер молись!

Віднині прощення немає
Ви окупанти на віки!
В усьому світі тепер знають
Що в раші всі ви муд@ки!

Лілія Ходус

Фарби осені вже у валізці.
Дощ – зануда весь день моросить,
Щоб останній вогонь на берізці
Хоч до ранку таки погасить.

Вітер вибіг гульнуть в передмістя.
І зліта від землі аж до хмар.
Обриває палаюче листя
І розносить по світу пожар.

Автор Буймистер Т. 2021 р.
Буймистер Тетяна

Зима прислала телеграму.
Її доправили сичі.
Земля накинула піжаму,
Щоб не замерзнуть уночі.

А через пагорби та гори
Тікав останній туманець
Мороз прокинувся ще вчора
І йде на села навпростець.

А діти, діти пораділи,
Бо є в них на кутку каток.
Все це почувши, що є сили,
Ставок натягує льодок.

А все, що там не доробили,
Все що є грішне, що й святе,
Що миле оку, що й не миле
Метіль по вікна замете.

Автор Буймистер Т. 2020 р.
Буймистер Тетяна

Раніше були зими.
Мело – перемело.
Як ми були малими
Й живе було село .

Бувало, йдем із школи,
Хапаєм ротом сніг,
Неначе крем вершковий,
Що стелиться до ніг.

І потайки від мами,
Задубши навіки’,
Ховаєм за щоками
Холодні бурульки.

І бігали до річки
Кататись на катку.
Й стояли рукавички
На грубі у кутку.

Як ми були малими –
Усе не так було.
То, мабуть, через зими,
Дитинство і село.

Автор Буймистер Т. 2021 р.
Буймистер Тетяна

Душа моя ріднесенька !
Душа моя жива !
І де ж мені, душа моя,
Знайти такі слова,
Щоб ти , як в роки молоді,
Злетіла до небес .
Щоб дух, що жив тоді в тобі,
Із мертвого воскрес.

Автор Буймистер Т. 2021 р.
Буймистер Тетяна