Ой весна, весна й лелеки!
Як же їй без тих лелек?!
Йде війна й бої запеклі
А вони їм впоперек.
І летять , де тільки можна
Як небесні кораблі.
Бо вони – непереможна
Добра сила на землі !
Автор Буймистер Т. 2022 р.
Буймистер Тетяна
Ой весна, весна й лелеки!
Як же їй без тих лелек?!
Йде війна й бої запеклі
А вони їм впоперек.
І летять , де тільки можна
Як небесні кораблі.
Бо вони – непереможна
Добра сила на землі !
Автор Буймистер Т. 2022 р.
Буймистер Тетяна
Щоби в квітні сіяти , в серпні жать
Я вам хочу, людоньки, побажать.
Щоб на свіжо виораній землі
Кроком поле міряли журавлі.
Хай синіють проліски у лісах.
Хай сміється сонечко в небесах.
Міцно сплять дорослії і малі.
Хай настане вічний мир на землі.
Автор Буймистер Т. 2022 р.
Буймистер Тетяна
Вітер, вітер вітерець- хмари забавляє,
Як отару із овець в небі їх збирає
Вітер вільний, та йому нема, що робити
Та задумав він собі хмари підкорити.
Хмари слухають його, бо немають волі
І кружляю вітер їх в замкнутому колі
То на ліво їх веде, то кружля на право
І перечити йому ті не мають права
Вітер , вітер , вітерець- всьо йому забава
Вітер сильний і тому всіх позбавив права
Як би хмароньки йому відкоша би дали
Волю собі здобули, вільними б літали!
Олександра Зубарь
Ти для мене- світ єдиний
Ти для мене- моя душа
Я для тебе- твоя дитина
Рідна матінко моя
Ти для мене- поля і гори
Ти для мене- моя земля
Я тебе боронити буду
Україна- душа моя!
Ти для мене- моя родина
Ти для мене- свята земля
Я до тебе душею лину
Рідна ненечко ти моя
Ти для мене- пречисте небо,
Ти для мене- хлібні поля
Я за тебе в бою погину
Будеш вільна моя земля!
Ти для мене – повітря чисте
Ти для мене- волі ковток
Ти зростила дітей незламних
Зійшов перший вільний росток!
Олександра Зубарь
Прийшла весна в турботах про майбутнє.
Осінній хліб. І зимні картоплі.
Й те вічне, і трудне, і незабутнє,
Щоб класти в землю
Й брати від землі.
І трудиться.
Летить понад землею.
І синить проліски,
І сіє спориші.
О, як же нам не милуватись нею ?!
І Божий світ любить не від душі.
Автор Буймистер Т. 2021 р.
Буймистер Тетяна
Дивились мальви з двору на дорогу.
Й не скупо так родили картоплі.
І повний колос дякувавши Богу,
Вклонявся аж до самої землі.
І в казанках варилося варення.
І з медогонок крапали меди.
Й давав Господь Своє благословення
Трудам усякім і на всі лади.
Складали печі і гатили греблю.
В трудах й поту від сіяння до жнив.
І осенню благословив Бог землю.
Й мене на ній навік благословив.
2022р
Автор Буймистер Т. 2022 р.
Буймистер Тетяна
А десь на заході у парку на полянці
Так тихо , затишно і наче у ві сні
Війни гармати зовсім не стріляють
Птахи співають наче у ві сні
Панує спокій, але він Омана
Країна від війни здригається щодня
І серце все неначе рвана рана
Кровоточить, не гоїться вона.
На заході у нас буяють квіти
Пекуче сонце осяяє небозвід
Пташині зграйки в небесах літають
А думки не лишають:- Як там схід?
Тут наче все спокійно, але раптом
Повітряна тривога прогуде
Від спокою не лишиться ні краплі
І від омани сліду не буде.
Олександра Зубарь
Опустились віти
В повінь весняну.
І спускає Квітень
Човни на Десну.
Води йдуть бурхливо.
А по берегах
Б’є Весна грайливо
Рястом по ногах.
Де вузенька балка –
Рибки косячок.
Й надіва рибалка
Черевик на гачок.
А птахи – як діти.
Співу – повен ліс .
Їм гніздечка Квітень
У руках приніс.
Автор Буймистер Т. 2021 р.
Буймистер Тетяна
От якби війні кінець,
Лишеньку такому,
Повернувся б табунець
З вирію додому.
І було б все як колись:
Прилітав з далека
Й на стовпі у нас селивсь
Журавель -лелека.
І летів на озерце
Жабку полювати.
Недалечко в нас. Оце
Прямо біля хати.
І наповнялася життям
журавлева хатка.
Журавель та журавлиха
Й їхні журавлятка.
Ой! Якби ж кінець війні –
Горечку такому.
Повернувся б навесні
Табунець додому.
Автор Буймистер Т. 2022 р.
Буймистер Тетяна
Подякую Вам вороги:
За те, що воїном мене зробили,
За те, що дух мій укріпили
Та сили жити придали!
Іще подяка вчителям:
Маніпуляторам і хитрунам.
Так вміло маски надягали,
Добро таємно відбирали.
Неперевершені пліткарки!
Від обговорень ваших жарко.
У спину заздрість так штовхає,
Мене до звершень надихає!
Наклепники та брехуни,
Ви теж вивчали мої дні.
За все подяку я складаю:
За мій прогрес, що окриляє.
Насправді було б нудно жити
І не хотілося б творити –
Без Вас, злостиві вчителі,
Низький уклін аж до землі!
На цьому слові прощавайте.
У злобі своїй не зникайте.
Бажаю: віднайдіть себе,
Нарешті, вже створіть своє.
Життя закриє швидко двері…
Ви без досягнень, без ідеї…
Чужу все долю чатували,
Та, власну душу занедбали…
ND🤍
(збірка поезії "Прогулянка в чаті життя"💌)
Надія Холод (ND)