Залишилася віра – молись.
Звуки добрих пісень вітер стер.
Як же хочеться у "колись".
Як не хочеться у "тепер".

Мрії стомлено розбрелись
Серед привидів і химер.
Як же хочеться як "колись"
І не хочеться як "тепер".

Набоялись, наплакались.
Під прицілом і час завмер.
Залишитись би в "як колись".
Й не дожити б до "як тепер".

Автор Буймистер 2022 р.Залишилася віра – молись.
Звуки добрих пісень вітер стер.
Як же хочеться у "колись".
Як не хочеться у "тепер".

Мрії стомлено розбрелись
Серед привидів і химер.
Як же хочеться як "колись"
І не хочеться як "тепер".

Набоялись, наплакались.
Під прицілом і час завмер.
Залишитись би в "як колись".
Й не дожити б до "як тепер".

Автор Буймистер 2022 р.
Буймистер Тетяна

Всевишній Боже!
Дякую Тобі за все на світі.
За пташку в небі
Й гілку на вербі,
І барви квітів.

За руки тих, хто буде колос жать
В полях золоторуних.
За пальці, що по клавішах біжать
І, що по струнах.

І світлі в помислах (всьому на перекір),
І найщиріші,
Що ллються прямо з серця на папір,
Прекрасні вірші.

Автор Буймистер Т. 2022 р.
Буймистер Тетяна

Моя країна пахне медом , квітами, колосом.
Моя країна славиться працею, піснею, голосом.
Моя країна міряє ворогу його ж бо мірою.
Моя країна живе любов’ю і в Бога вірою.

Автор Буймистер Т. 2022 р.
Буймистер Тетяна

Намалюй мене Осінь
У твоєму багряному листі.
У вінку з хризантем,
У туманнім легенькім пальто.
Із калин чорнобрових
В рубіновім, гарнім намисті.
Із беріз білокорих
На зап’ястя надінь золото.

Подаруй мені Осінь
Небеса твої сині-пресині.
Й монотонні дощі,
Що бредуть по калюгах сумні.
І останню росу,
Що гойдається на павутині.
А ще бабине літо
Подаруй, моя Осінь, мені.

Автор Буймистер Т. 2022 р.
Буймистер Тетяна

Варю в джезві арабіку-робусту.
За ранок вдячна Господу без меж.
Дощі січуть щодення на капусту
Бо в листопаді так воно оце ж.

А світ зливає душу у андроїд:
Підозрює, співає і реве…
А за вікном картинка – полароїд
Пейзажем зачіпає за живе.

А за вікном лихі і несмиренні
Зло святять кров’ю. Ні, щоб як дитя,
Занурити б ручата у варення
І вимазати ним усе життя.

Автор Буймистер Т. 2022 р.
Буймистер Тетяна

Я часто щастя брала в дві руки.
Воно ж моє ! Здавалося порою.
Банально зорі падали в ставки.
І дико ніч сміялась наді мною.

Та всіх кісток за вік не перемить.
І сліз усіх не висушить пустеля.
А треба жить, мій враже, треба жить.
Хоча б в житті й лишилось – ліжко й стеля.

Автор Буймистер Т. 2021 р.
Буймистер Тетяна

Залишилось життя
Десь в далекому, юному літі.
Де по пояс трава
І стежинка біжить у село.
Я шукала тепла
У цьому задубілому світі.
І любові отам,
Де ніколи її не було.

І в засмучені очі
Потоками падали зорі
Із бездонного неба
Й безсонних, безкраїх ночей.
Починається день.
Промінь сонця летить.
Це так треба.
Це, щоб зняти пітьму
З задубіло знайомих речей.

Автор Буймистер Т. 2023р.
Буймистер Тетяна

Вони так спрагло кохались
Як ніколи раніше до цього
Їхні тіла так ніжно сплітались
І відчували все на собі.
А кожний ковток сухого вина
Тамував всю їхню уяву
Він торкався її шкіри теплом
Все вдихав…
Дихав…
І жив…
Вона змивала все на собі
Їхню біль, смуток і втому
Через відстань і час
Вони не бачились трохи менше року.
Їхня зустріч тепер на завжди
Закарбує у пам’яті світло
І хай розділяють їх ще мости
Та вже ніколи Він не зникне навіки,
Бо сліди від чарівної ночі
Зароджують тільки початок.
Вони пройшли все
Переживуть і цю кляту Війну…

13.01.2023 ❤🤍
Галина Шарабуряк
Галина Шарабуряк

" Щ А С Т Я …"
""""""""""""""""""""""""""""""""
Щастя – життя без війни ,
Щастя – коли планували свої дні,
Щастя – коли разом вся сім’я ,
Щастя – коли теплі , мирні весняні дні …!

І якими б не були дні під час війни ,
Не втрачайте Віру у життя без війни ,
Сум і депресію від себе проганяйте ,
Перемогою і Миром України живіть …!

Тільки б горіло світло у вікнах тих , хто нам дорогий ,
Щастя – саме по собі, безцінний дар,
Немає нічого сильнішого за Віру нашу ,
Щастя – задоволення і біль нашого життя …!

Юрій

"Д О Л Я "
“““““““““““““““`
Доля у кожного своя ,
Вона розставить все на свої місця,
Комусь хороше , забезпечене життя,
А в когось запитає, чому бездумно будував з молодості своє життя…? !

Доля , вона нікого не оминає…,
Коли необхідно вона карає ,
Кому необхідно , коврову доріжку розстиляє,
Доля вправі судити , за всі косяки і плюси…!

Життя розставить все на свої місця ,
Когось , відмиє від бруду і сміття ,
А когось засуне в темноту ,
Адже доля у кожного своя …!

Юрій Салюк