Коли мені приблизно буде сімдесят
А за плечима буде вже великий досвід
Почну навчати розуму своє внуча
Та й взагалі усіх повчати стану вдосталь

Коли поважною я стану пані
Я буду по країнах мандрувати
Навчуся грати на баяні
До того часу зможу безліч хобі перебрати

Прийде той час коли будуть розмови
Про те у кого і який там зранку тиск
Надокучати буду всім в державних установах
Заради втіхи, а не щоб здобути зиск

Ні, я не буду злою бабцею!
На той період просто зміняться розваги
О шостій ранку, щоб купити, щось по акції
Надам поїздці на трамваї перевагу

Коли пора настане вгамуватися
І стану я пристойною бабусею
О двадцять першій почну спати укладатися
В своє життя пенсійне так я увірвуся

Колись так буде! Ну а поки рік ще не один
Багато справ життя велить зробити
Сьогодні мені лиш сорок один
Чудова мотивація на повну й далі жити!

Автор: Лілія Ходус

17.03.2023

Як я жила та як я буду жити -
Нікого це хай більше не хвилює!
Я хочу лиш дорогу простелити,
Моє життя з вітрами хай вирує…
Не кличу я нічого і не плачу,
Черговий день з надією стрічаю!
Усе минає…і тому це значить:
Що Сонце вийде - долю я впізнаю!
І хоч бур'ян на клумбі проростає -
Та я його квітками зупиняю!
І крізь туман знов світло стане!
Я не заплачу, ні, не заридаю!
Молитва в слові шириться цим Світом.
В душі моїй стає так чисто…
Життя прекрасне - я стрічаю літо!
Щасливі люди будуть жити вічно!..

Минають дні, минають ночі...
Так змінює обличчя вік...
Вже посивіло на чолі волосся…
Життя біжить…
А за вікном перетворилась
Чарівна осінь в заметіль…
І може все мені наснилось...
А може, ні?..
Відкрила я прекрасний простір,
Він огорнув моє життя…
Події, метушня, крик в космос!

Все треба встигнути
щодня...
Йдуть перетворення довкола:
Втішають серце, тане мить…
Наше життя - тернисте поле…
Так час біжить…
Тримаю ковдру біля себе,
Сніжинки падають, літають...
Я задивлюся в сіре небо -
Холод зими не відпускає…
Немає смутку, щезли тіні,
Немає значення пора!
Душа не змінюється з тілом,
Душа довічно - молода!

Можливо щось не те роблю...
І таємниця суть закрила,
Я вірю, що колись знайду,
Розправлю за спиною крила!

Не стану озиратись, ні!
Вперед дивлюсь страхам у вічі,
Сова гукає у саду,
Роки мої крізь вітер кличе...
Чи то міраж блищить десь там…
Чи то фантазія, як фара...
Та не важливо, мій талан,
Що я у розпачі не впала!
І вже на білому коні
Несусь у золоті колосся...
Попереду щасливі дні,
Вітри роздмухують волосся…
Аж холодок пробіг в душі,
Від торжества прозріння,
Багато років у Землі,
А я її творіння!

Ніч забрала буденні турботи,
Темним спокоєм вкрила ліси…
Відійшли злободенні скорботи,
Всіх дрімота окутала, сни...
Інший світ зачарує свідомість,
Не хвилюють проблеми мирські...
Огорнув людське тіло, як промінь -
Мирний спокій, він лікар швидкий.
Сон відніс людський розум далеко:
До астральних, космічних орбіт...
Там комусь прошепоче лелека,
Про дитячий, щасливий сміх…
Хтось згорає в обіймах кохання
І душа розквітає, як цвіт...
Світлу мрію й щасливе бажання -
Сон дарує усім дивну мить!
І не хочеться так прокидатись
Від незвичного марева чар...
Сон блакитний, цілитель прекрасний,
Даний людям з Небес вічний дар!

В промінні вранішнього сонця
Зустріну я свою Весну!
Я посміхнуся у віконце,
Щаслива просто, бо живу!
Я прогуляюсь з вітром в полі
І обійму весь білий Світ…
Немає кращого у долі -
Ніж відчувати злет, політ...
І може десь за поворотом
Не завжди світла смуга жде,
Я обійду з пів обороту!

Нехай натхнення не мине!
Всі темні смуги, що чатують -
Перефарбую в фіолет!
Я Світ у казку розмалюю,
Я віднайду пріоритет!
Є різні виклики в дорозі,
Достойно стріну все, встою!
Багато встигнути ще в змозі -
Щаслива просто, бо живу!

Хоробре серце страх здолає,
Всі перепони подолає!
І, як відважний гладіатор,
Завжди готовий в бій вступати!
Перед противником він встоїть,

Хоробре серце переможе!
За правду, істину, за волю…
Відважний воїн має зброю.
Бо шлях його встеляє Світло,
Могутня Сила зве до битви!
Всі підлі підступи ворожі -
Хоробре серце переможе!
Повзучого, лихого гада -
Прицільно вразить його шпага.
Розріже маску лицеміра
І всі побачать тінь фальшиву!
Нема початку ні кінця
У боротьбі добра і зла.
Та фінал битви є один -
Це перемога Світлих Сил!

Переповнена чаша терпіння!
Крапля злоби остання втікла…
Вже наповнені вінця й прозріння
І найвища розплата прийшла.
Підлість й стріли металися в спину,
Злобний вискал гримаси міняв...
І по-чорному повелінню -
В кому правду злий ворог ввігнав.
Не втече від розплати химера,
Вся омана брехні зникне вмить!
Аж зігнулись додолу дерева,
Бо зі стрілами військо летить.
Михаїл на чолі верховодить -
Славнозвісний Архангел, взірець!
Як косою гидоту всю скосить
І наступить бридоті кінець!
На коліна попадають злобні
І так плакати будуть,
благати…
І Господь їх почує, він добрий,
Але змусить все зло проживати!

Я двері відкрила, сова прилетіла,
Вона все бачить і мудрість значить.
Вістка на крилах очі розкрила:
Жорстокість, як стріли встромилася в тіло.
Чого чекати та де шукати!?
Лише надія, вона ще тліла…
Точили леза й стелили оману -
Позабирала їх чорна зараза!
Попропадала вся тьма дрімуча,
Десь у болото, в багно смердюче.
Одні пустоти, одні руїни…
Все розпилилось, по вітру скрилось.
Сокіл злітає, зло проганяє.
Гнів від Світла шириться Світом!
Гримить зі звуком і кара з луку,
В ціль попадає, орду розбиває!
Добро наступає - так, Зірка засяє!
Все чорне відступить, фортуна наступить.
Маски химерні всі поспадають,
Воїни Світла у сурми заграють!
Тінь лицемірства зникне навічно,
Йде Справедливість - та, що найвища!