Ти Матінко Господня -
нас прости!
За те, що твого Сина погубили,
За те, що твоє серце розпилили:
На тисячні, мільйонні часточки…
Але ти дихала і ти жила…
До Воскресіння свого сина провела!
Навічно возвеличилась душа
І врятувала людство від гріха!
Безмежна слава нашого ХРИСТА!
На всі віки вона жива!

Священна ніч... цей день РІЗДВА,
На небі світить зірка...
Віщає на весь Світ вона -
То Божа, славна звістка!
Син народився - новИна!
Людей минуть загрози.
В душі блаженство і весна...
Зупинка зла в порозі!
Христос освітить наші дні,
Померкне тьма від сонця!
Яскравим образом вві сні -
Осяє простір серця!
В ГОСПОДНІЙ славі СИН прийде,
Щоб кожен окропився -
Промінням вічного життя!
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!!!

Я день сьогоднішній для успіху відкрию -
Всі двері навстіж, хай прийде!
Я скористаюсь шансом, я зумію!
Фортуна мою долю не мине!
Всі перешкоди залишилися позаду.
До переможного кінця я мчу, вперед!
Попереду лише заграва,
Мій час прийшов, настав момент!
Ніщо й ніхто мене не спинить,
Я знаю ціль, йду до мети!
Усі буденні потрясіння
Я оминаю у житті!
І поклик переможний кличе,
І Сонце сліпить, і веде.
Я йду до тебе, моя Зірко!
На крилах вітер хай несе!

Чомусь сховалася твоя душа...
Від світу Божого закрилась.
Вона в самотності, одна…
На все по-іншому дивилась.
Ти десь далеко, ти сидиш -
У лабіринті чату-думки.
Ти зник з радарів, ти мовчиш,
А може мрієш про стосунки?..
Чи може десь ти заблукав…
Літаєш у космічних далях...
Якась невидима рука
Тебе від Зірки приховала.
Ти розчинився, розгубивсь.
Тебе залишила надія,
Але так глибоко в душі,
Ще тліє вуглик тої мрії...

Одна лиш мрія, що живе...
Людське болото забуває.
Як світоч манить і веде…
Шлях в невагомість прокладає.

Я лиш малесенька пилинка від піщинки,
Серед усіх галактик Світових…
Як невидимка можу розчинитись
І розчепитись серед атомів усіх...
Я, як краплинка з дощової хмари,
Тисячоліттями лилася із Небес…
І фантастичні, невідомі далі

Знов колообігом вертали до чудес...
А може я, як пролісок зростала!?
І проривалася крізь кригу снігову…
Поки душа у просторі гуляла -
У космосі, я маю там Зорю!
Та про одне я знаю достеменно:
Куди б не занесло наше буття -
Тебе й мене - нас знають поіменно,
Ми витвір від Вселенського Творця!

А може я колись жила?
І десь калиною росла?
І дули в дальній стороні
Крізь мене буйні всі вітри...
А може був уже кінець?
Я відродилась...і вінець -
Господь, як бонус дарував,
Дорогу нову показав…
Я одиниця на Землі,
Шукаю відповіді всі…
Я подивилася у даль...
Там ворон в темряві, як жаль...
У мозку крутяться знання
І ломить інтуїція,
Логічне мислення кипить,
Не хоче розум відпустить.
Чому, за що, навіщо, як?
Свій відпрацьовуємо брак!
Є відповідь у чому суть!
В духовності - це наша путь!

*****
Жар-птиця крила розпустила
І вихром в небо полетіла...
Її велична тінь із хмар -
Забрала морок і примар…
Вона, як райдуга парила,
Вона надала мені Силу!
Піднятися з тенет Землі -
Це не наснилось мені, ні!
Душа боялася...і в муках,
В молитвах підіймались руки...
Росточок рвався до життя,
Жар-птиця знову шанс дала!

Так, небезпеки нас чатують,
Коронавіруси лютують...
І вже прощаєшся з життям:
"А як же діти!? І що там!?"
Віра у Світло порятує,
Чудесний шанс знов подарує!
Жар-птиця в кожного своя -
Твоя дорога в майбуття!

*****
Комусь повзти, комусь летіти...
І що із того, майже все одно.
Я хочу долю свою стріти -
Вона написана давно!?
Мені б не схибити зі шляхом,
Не проминути ті стежки!
І можна більшого хотіти:
Можливо так, а може ні...
Не хочу згаяти ні днини -
Шукати відповідь: "Чому?"
Хочу плекати всі хвилини,
Та мати віру у Зорю!
У Зірку щастя, що на Небі,
Для кожного вона своя!

Відкрити стежку до удачі -
Великий успіх від життя!
І доповзти, і долетіти -
Нелегка ноша у житті…
Сьогодні ти волошка в житі,
А завтра знову у багні…
Щоденна зміна декорацій,
Як перевірка - хто є хто?
Поміж рядками декларацій -
Відчуй премудрість на всі сто!
*****
Осінню я сум свій пригадаю,
Осінню тужити не звикати…
На дворі Весна - життя триває!
І не треба радості втрачати.
Все, що починалось - закінчиться...
А захочеш - можна розпочати…
Йди спокійно, переможно!
Все спочатку, так тримати!
Десь можливо помилка - буває…
Головне натхнення й віру мати!
Новий ранок розквітає…
Куди йти - ти будеш знати!

*****
Увірветься в життя незвичне щастя!
Тоді, коли ти не чекав його,

Миттєво переверне всю свідомість,
Направить шлях до успіху твого!
Ти довго оббивав коліна, сильно...
І від безвиході темніло в голові.
На повні груди ти не дихав вільно,
Страждання відчував в душі...
І день, і ніч... нема кінця, ні краю...
Схилилась голова додолу...жаль…
Та новий день і знову диво стало!
Розтанув чорний смуток, як вуаль.
Ні звідкись появилось світле чудо!
Перевернулася планета, встав з колін!
І наче не з тобою все це було:
"Спасибі, Небеса, низький уклін!"
*****
Хіба ти думаєш, коли відчуєш іскру,
Коли в салютах розкривається душа...
Про те, що далі може бути інше
Й не зовсім того дарували Небеса...
Розмалювала ти свій світ ілюзій -
У феєрично-фантастичні кольори...
Та з часом розчаруєшся і будеш -
По-новому просити дивини.
Хіба дізнаєшся, про що заплаче серце?
Якщо він його промінь поламав…
І відвернувся, і душа не рветься -
Давати квітку, він її зірвав...
Але ти знаєш - все минеться з часом
І це пройде, такий наш білий Світ…
Відкрий в собі велику мудрість,
Щоб правильний зробити хід!

Як дивовижно, знов тепло
В душі надію поселило,
Так відбувається давно…

По різному в житті штормило.
І знов сніжинки весняні
Не хочуть проводжати зиму,
Вони, як я живуть собі
І мріють відродитись з дива…
В черговий раз я чую стукіт:
Так розмовляє моє серце,
Воно ще хоче щось відчути,
Торкнутися чуттів, як вперше!
Я задивлюсь в безмежний Світ...
Він стелиться за горизонти,
Я перешлю тобі привіт,
Цілунком серця у долоньці.
*****
Страждати краще, ніж прийти до цілі:
Багато так влаштовано людей…
Себе жаліти, рахувати милі…
Недосипати тисячі ночей…
Краще шукати сотнями причини:
То доля винна, чи життєва суєта...
І нарікати, лежачи на спині,
І не потрібна лишня біготня...
Краще тримати голову в дрібницях,
Закрити думку від глобальних змін…
Чекати краще, що настане диво -
І піднесе все вітер перемін…
А час проходить...все на тому ж місці,
Завмерли мрії у болоті днів…
Немає справи...і вона вже з іншим…
Не прилетів, той вітер перемін.
А може краще пробудитись вчасно!?
Розворушити все своє єство!
Впіймати хвилю, бо життя прекрасне -
Майбутнього блаженства торжество!
*****
Це вічне пізнання у чому суть...
І таємниця істини сьогодні,

Це так давно було, як страшний суд,
Він увірвався ураганом із безодні.
Час розділив на після й до.
Дверцята таємниці відчинились,
Як та печатка на чоло
І згадка, ніби все наснилось...
І бушували всі вітри,
Хотіли вирвати всі вікна…
І розколИхали вони -
Той біль в душі, всесвітній.
Благала сумно у Зорі,
Просила в Місяця щоночі,
Шукала п'ятий кут Землі,
Сльозами закривала очі…
В стражданнях точена душа...
Яка її могутня сила!
Вона блукала і знайшла -
Блаженний рай в собі відкрила!
*****
Можливо так по роду повелося -
Так часто щоки обмиваються в сльозах...
Багато пережити довелося,
А може справді карма та лиха!?
Всі кадри по життю, як сутінки блукають
І сили необхідно віднайти…
Чому нас доля проклинає!?
Запитуємо часто ми…
І так багато болю і страждання...
Чому так мучиться душа!?
Всі запитання, сумніви, вагання…
Можливо, щоб очистилась вона!?
І щоб, як дзеркало - кристально-чиста,
Душа етапи всі пройшла!
І понеслась з потоком світла -
В безмежний Всесвіт, в Небеса!..
*****
На безкраїх, водних просторах...
Там далеко пливе корабель…

На борту його вічно у броді -
Тиха тінь, що втекла від земель…
І забрала з собою всю тугу...
Втаємничений весь ілюзорний світ…
Все розвіяла по вітру в'юка,
Попіл всіх її давніх, прадавніх літ…
Тінь віддала у воду печалі,
Попливли вони в даль разом із кораблем,
Десь за обрієм видно заграву,
Дивним світлом манив її завтрашній день.
Тінь ввібрала в себе цвіт веселки
І вінок із небесних зірок заплела,
Повернулася знову додому,
Морським бризом влетіла у душу життя!..

*****
Засвітиться мрія прекрасна…
Дорога відкриється вчасно!
Не згубиться віра в тобі -
Ти не зламаєшся, йди!
Ти не зважай на розмови,
Бо Світ твій завжди кольоровий!
Не думай про згоду людську,
Вони мають думку мирську!
Своє ти життя проживаєш,
Про душу свою сам подбаєш!
Ні дядько, ні тітка, ні друг -
Не змінять у тобі твій дух!
Не будуть тебе захищати
І перед Богом стояти!
Тому не втрачай час земний,
Щоб догодити рідні.

Відкрий свої цілі, бажання...
Відчуй між Всесвітнє єднання!

Чого ти так сильно хочеш?
Почуй себе із середини.
Лишився гіркий лиш смак
Від шоколаду нині…
Нагадує він посмак
І шепіт смиренного тону...
Шукаю вчергове як -
Позбавитись від перевтоми…
Чи то веснянИй депресант...

Зміна сезону різка?
В думках дилема - як так!?
У спогадах суму звістка.
Та знов ожила листва...
Вдивляюсь - радіє око...
Так хочу почути слова,
Які пробивають током!
Бо це лиш проста хандра,
В жінок так буває часто.
Пригріло сонце - Весна!..
І знову так хочеться щастя…
*****
Квітка-троянда на клумбі росла…
Стала садком, як світлинка життя...
Колір знак пристрасті, в тоні бордо,
Я розчинилась, мене віднесло…
Я закружилась в пелюстках троянд...
Сяяло все, як казковий смарагд.
Ти підіймав мене аж до Небес,
Став цілим Світом і дивом чудес!
Та настав час - я спустилась з Небес,
Колір бордо обпалив цвіт сердець,
Інша троянда на клумбі росла -
Жовтого кольору стала вона...
І я блукала у своїм саду,
І так шукала троянду одну...
Колір рожевий у мріях ожив
І моє щастя в мені відновив!
Крутить спіралями наше буття,
Різного кольору квіти життя…
Але важливо себе не згубити -
Колір троянди в душі відновити!

*****
Душа в снігу самотня замерзала,
Хоча від сонця все блищало навкруги…
Можливо ще чогось не помічала
І не відчула ніжності Весни…
Та її серце більше не боліло,
Вже не страждало від сумних думок…
Все неприємне, ніби позникало,
Крутився колесом коловорот...
Вона нічого більше не чекала
І не шукала різновид робіт…
Звичайні будні так минали:
Щоденні дні, як звіт…
Але душа не може жити в сплячці,
Вона прокинулася вже!
Існує вічна необхідність:
Збагнути та впізнати все!
Душа не спиниться в пориві -
Вивчати дивний, Божий Світ!
Земні минають потрясіння -
Душа летить в життя-політ!

Нестримне, вічне хвилювання...
Ти виринаєш у думках…
У затінках душі, у струнах...
Минулий час...
Ти за далеким горизонтом,
Ти споглядаєш в дальню даль…
І твій нестримний поклик серця,
Твій жаль…
Земні, суворі потрясіння,
Такі жорстокі кожний раз.
Знов вечоріє...місяць в вічі,
У пізній час…
І вже відходить у забуте -
Буденна, вічна суєта…
І душу знову охопила -
Твоя Весна!

Вона, як Фея прокладає
У заростях думок стежки,
На просторових континентах -
Нові шляхи!
*****
Подякую Вам, вороги:
За те, що воїном мене зробили,
За те, що дух мій укріпили
Та сили жити придали!
Іще подяка вчителям:
Маніпуляторам і хитрунам.
Так вміло маски надягали,
Добро таємно відбирали.
Неперевершені пліткарки!
Від обговорень ваших жарко.
У спину заздрість так штовхає,
Мене до звершень надихає!
Наклепники та брехуни,
Ви теж вивчали мої дні.
За все подяку я складаю:
За мій прогрес, що окриляє!
Насправді було б нудно жити
І не хотілося б творити -
Без Вас, злостиві вчителі,
Низький уклін аж до землі!
На цьому слові прощавайте.
У злобі своїй не зникайте.
Бажаю - віднайдіть себе,
Нарешті вже створіть своє!
Життя закриє швидко двері...
Ви без досягнень, без ідеї…
Чужу все долю чатували,
Та власну душу занедбали...
*****
Далеким відгуком залишився той слід,
По стежках я заплутаних ходила,
Так часто не знаходила я Світ;
По різному бувало - я так жИла!

Новий світанок, інший день настав -
Не зупинялася, вставала!
Нове пробудження, зоря зійшла!
В тенетах розуму не заблукала.
Я посміхнуся в кожний день,
Відкрию я нові дороги…
І знаю я, що віднайду,
Відчую вітер перемоги!
Відкрию двері в інший Світ…
Так впевнено і без вагання,
У дану мить, у цей момент -
Я виправдаю сподівання!
Твори своє життя сама,
Ніхто за тебе це не зробить.
Є різні труднощі, та знай,
Що Світло завжди допоможе!

Якщо ти хочеш в щасті жити -
То помічай хороше!
І вся краса на білім Світі
У цьому допоможе.
Ти можеш бути з вітром вільним -
Цінуй свою свободу!
Вивчай себе, будь духом сильний,
Шукай коріння роду.
Побудь з собою наодинці,
Відчуй розумне, вічне...
Наповниться душа по вінця
І стане погляд інший.
І не потрібно фанатизму:
У почуттях, в роботі...
Життя розмірене, харизма...

Тоді відчуєш спокій.
І так важливо пам'ятати -
Про те, що не самотній,
Бо Світло завжди допоможе,
Вмить витягне з безодні!
Без паніки - минуть негоди,
Всі страхи ілюзорні,
Наше життя - на вітру крилах,
Як райдуга свободи!